Аби стати першим у сучасному спорті, слід витримати шалену конкуренцію. У прагненні здобути олімпійське "золото" претенденти не зупиняються ні перед чим. Варто кому-небудь знайти новий метод тренувань або ще який спосіб покращити результати, це одразу стає надбанням суперників. У сучасному світі приховати що-небудь майже неможливо.
Але українським спортивним керівникам це вдалося. Багато років поспіль наш Національний олімпійський комітет разом із вітчизняними засобами масової інформації ретельно приховували від світу масове захоплення українців акробатичними стрибками на лижах. Досвідчені тренери та їхні численні вихованці працювали в такій глибокій таємниці, що навіть у самій Україні 99 відсотків людей не здогадувалися про існування такого виду спорту.
Тепер таємницю можна відкрити. Тепер ми знаємо, що золота олімпійська нагорода Олександра Абраменка, здобута в акробатичних стрибках на лижах, була наслідком багаторічної спільної та планомірної роботи відповідної федерації, Міністерства молоді та спорту й Національного олімпійського комітету України. Напередодні Олімпійських ігор у Пхьончхані керівники нашого спорту майстерно відволікали увагу спортивного світу, заявляючи, що шанси на нагороди мають лише українські біатлоністки. Насправді це все було вмілим прикриттям, за яким наш зимовий спорт готувався здобути олімпійську вершину у змаганнях із фристайлу. І мети було досягнуто.
Не треба вірити тим зловмисникам, які говоритимуть, що успіх Абраменка став наслідком лише його з тренером особистої праці та неймовірно щасливим збігом обставин. Він дозволив шостому за рейтингом українцю стати найсильнішим на іграх Олімпіади. Ми ж знаємо, що насправді цей успіх готувала вся Україна. І навіть про це не здогадувалася. Запитаєте, як таке могло бути? Кажу ж вам — існував секретний план, що й дозволив усім українським спортивним чиновникам зітхнути з полегшенням. Отже, недарма вони очолюють незчисленні структурні підрозділи комітетів, міністерств і федерацій.
А те, що в Україні немає жодного об'єкту для підготовки спортсменів із зимових видів спорту, що відповідав би сучасним вимогам, а самим зимовим спортом займаються лише поодинокі фанатики-ентузіасти, насправді є вдалим маскуванням наших намірів. Ну хто міг здогадатися про масовість українського акробатичного фристайлу? Не сумніваюся, що в наших спортивних керівників є ще не один секретний план. І він коли-небудь ще раз принесе нам неочікуване олімпійське "золото". Або не принесе. Це теж абсолютно нікого не здивує. Бо в сучасному світі приховати що-небудь майже неможливо.
