"Звіробій" — це той боєць спеціального розвідувального підрозділу, який за одну ніч знищив 20 тонн боєприпасів терористів. За його голову бойовики обіцяють чималу винагороду. Проте додому на Рівненщину він не поспішає. Каже, що там — потрібніший. Разом із побратимами перебуває у найгарячіших точках Донбасу: у Дебальцевому, Пісках, під Маріуполем… Спілкувався він із журналістом "РВ" у перерві між боями.
Боєць "Звіробій" підтверджує, що у неділю (саме в цей день відбулася розмова) тут особливо неспокійно:
— Бо ж знаходимося на першій лінії фронту — під Маріуполем, у самому пеклі війни. Артилерія працює на відстані 500 метрів. З початку року жодного дня не було, щоб не накривали "гради". Гірше було тільки під Іловайськом. Там теж воював і вижив. Зараз ситуація складна тим, що не завжди розумієш, у кого стріляти. По той бік фронту може бути сусід чи брат. Село Чемарлик, де зараз тримаємо позиції, майже зруйноване. Багато людей повиїжджали на мирні території. А хто залишився, уже давно зрозумів, хто і за що воює. Чим можемо місцевим допомагаємо — чи вікна засклити в будинках, чи хоча б своїми сухпайками. Під опіку взяли місцевий дитсадок. Але є тут і справжні "тварюки" — алкоголіки, наркомани. Вони постійно здають нас.
До того ж, розповідає "Звіробій", бойовики намагаються його вичислити і обіцяють винагороду за його голову. За те, що знищив склад боєприпасів. Зараз боєць називає цей вчинок, який міг бути останнім в його житті, витівкою, і далеко не першою:
— До цієї операції готувався довго. 23 дні вичікував, коли терористам привезуть "гумконвой". Щоб дістатися в місце, де вони розвантажили два КамАЗи, вщерть заповнені артилерійськими боєприпасами та протитанковими ракетами, навіть річку переплив. А коли вистрелив — феєрверк був у півнеба! Злетіло в повітря як мінімум 20 тонн боєприпасів. Точна кількість загиблих сепаратистів невідома. За це вони на мене досі полюють. Та й військове керівництво мене не похвалило. А хлопці взагалі сказали, що хворий на голову і тільки я міг таке вчудити!
Те саме сказали і коли днями я порвав свій документ на ротацію. Кликали на Рівненський полігон, до комбата Капіноса, навчати мобілізованих. У мене другий рівень військової підготовки, в Югославії воював миротворцем. Але тут, впевнений, від мене більше користі. Та й своїх побратимів не можу покинути… Хоча у мирному житті з військовою службою справи більше мати не хочу.
"Звіробій" зізнається, що за півроку на фронті у нього тільки зміцніла віра в перемогу. Але щоб завершити цю війну, на його думку, потрібно в першу чергу припинити Мінські домовленості і подбати про озброєння військовослужбовців:
— Мінські домовленості — це знищення українського народу. Добровільно віддаються ворогові українські території. Нас вбивають, а відсічі не маємо права дати. Минулої неділі серед ночі босоніж вибігали із бліндажів, такими сильними були обстріли… Якби нам дали команду вперед і нікого не жаліти — тоді був би результат. Не завадило б ще техніки і озброєння: тільки нових або після капітального ремонту. Не потрібно нам НАТОвської зброї. Бо й цю освоювали на полігоні місяць і не вивчили досконало. А щоб освоїти закордонну, як мінімум, рік потрібно. Є в нас дорога зброя, яку не кожен солдат тримав у руках. Бо шкода схибити. Наприклад, протитанкові ракети. Одна коштує 25 тисяч гривень. Я з такої 12 разів стріляв, 9 — на ураження.
...А от автомобіль свій не встигли забрати із поля бою. Дубенські волонтери ніби збирають кошти на інший. А поки його немає, доводиться на завдання ходити пішки. Тоді на плечах, разом із зброєю і амуніцією, доводиться нести до 50 кілограмів! Взагалі, таке враження, що держава про воїнів АТО взагалі не дбає. А дехто ще й піариться на нас. Єдине, що зробили, — форму нам видали у Новограді-Волинському як тільки-но мобілізували. Майже все, що маємо, — завдяки волонтерам. Завдяки їм взуті, вдягнені… Єдине, чого не вистачає, — жіночого тепла... Але, дасть Бог, скоро повернемося. Живими і здоровими. І коли військові наведуть порядок на сході, візьмемося за вище керівництво. Бо всіх нас тут, в окопах, тримає одне — мрії про незалежність та щасливе життя. Вистоїмо! Тільки б знову мирну угоду не підписали...
