Рівенський фотохудожник Сергій Бусленко — єдиний в Україні заслужений художник Міжнародної федерації фотомистецтва із золотою відзнакою, член Королівського фотографічного товариства Великобританії, член Американської фотографічної асоціації та її офіційний представник в Україні. Володар 32 золотих медалей міжнародних фотовиставок, чотирьох гран-прі, пан Сергій віртуозно освоїв чимало жанрів і технік фотомистецтва. Наша розмова — про тенденції сучасного фотомистецтва, відкриті і невикористані можливості репрезентації художньої фотографії українських митців у світі та зарубіжних — в Україні.
— Сергію, ви здобували міжнародні нагороди саме за чорно-біле фото. Чи означає це, що пік кольорової фотографії у світі минув, а Україна дещо відстає від глобальних тенденцій фотомистецтва? — Справді, чорно-біле фото цінується вище, ніж кольорове. Але я не хочу проводити якусь різку межу між чорно-білими та кольоровими фотографіями. Головне, щоб знімок, представлений глядачеві, викликав емоції і привертав його увагу. І я не згоден з думкою, що Україна відстає у сфері фотографії. У нас дуже багато прекрасних майстрів, які перемогами на міжнародних виставках демонстрували свою майстерність та здобували нагороди. — Яку ви мали мету, коли створювали фотоклуб «Час» у Рівному і проводили Міжнародний фотосалон «Рівне-2001»? — Проводячи такий важливий захід, я намагався позиціонувати Рівне у фотомистецькому житті України. Адже це — нагода для великого обміну досягненнями у фотографії. Ми бачимо, що має світ, а світ вивчає наші можливості. У цьому фотосалоні взяли участь фотохудожники 52 країн. І тому, мабуть, журналісти не помилилися, коли писали, що центр української фотографії перемістився у Рівне. — Три роки тому вас запросили з персональною виставкою до Китаю… — Творчі контакти з китайськими фотохудожниками в мене виникли вже давно. Ми приймали поважну делегацію з шести осіб, які представляли Китайську фотографічну асоціацію в Будапешті на конгресі Міжнародної федерації фотомистецтва. Після цього престижного форуму вони завітали до нас у Рівне на відкриття китайської виставки в рівенській фотогалереї. Ми також показали їм наші історичні місця, краєвиди та багато іншого, взяли участь у фотопленері. Після візиту в Україну, який їм дуже сподобався, китайські колеги запросили мене з виставкою в Жухай, квітуче портове місто на півдні Китаю. Цій події китайська влада надала міжнародного значення. Виставку транслювали на каналі «Євроньюз». — Торік на запрошення Китайської фотографічної асоціації ви вже втретє відвідали Піднебесну. Це означає, що Україну у фотомистецтві можна репрезентувати навіть у далекій Азії? — Уряд Китаю надає великого значення розвитку фотомистецтва, вкладає в цю галузь величезні кошти. У головному офісі Китайської фотографічної асоціації працює 150 осіб! Хіба це не переконливий доказ підтримки культури на державному рівні? У жовтні 2006 року наші колеги з Піднебесної організували експедицію в північно-західну частину країни — провінцію Сіньцзянь. У ній взяли участь чотирнадцять фотомитців зі США, Індії, Італії, Німеччини, Норвегії, Португалії, Швейцарії та України. Нашу державу, окрім мене, представляли моя дружина, фотохудожник Лариса Бусленко, та Юрій Антонюк. Протягом двох тижнів ми подорожували важкими маршрутами, долали іноді небезпечний, але цікавий шлях довжиною чотири з половиною тисячі кілометрів. Ми побачили колоритне життя китайської провінції — краєвиди та ландшафти, що змінювалися пагорбами, а ті плавно переходили в пустелі, відвідали села, міста і людей, які представляли різні етноси й уособлювали окрему таємничу культуру західного Сіньцзяню. Китайці хочуть мати свіжий, незаангажований погляд на свою країну і свою культуру. А хто може його виразити повнокровно і багатогранно, як не люди мистецтва з-за кордону, навіть з інших континентів? — Які явища української дійсності, виражені у фотографії, сприймають у Китаї? Жителів країни Вогняного дракона захоплюють наші історичні пам’ятки — замки, палаци, собори чи просто неповторні краєвиди? — Китайцям цікаво усе, всі жанри і види фотографії. Подобається їм українська архітектура, насамперед церкви. Неабиякий інтерес у китайців викликає схід та захід сонця. У них дуже багато людей захоплюються фотографією, і тому вони небайдужі до різних тем і напрямів сучасного фотомистецтва.
