Наша газета намагається увесь час тримати у полі зору виступи провідних рівенських спортсменів. У цьому умовному рейтингу одним з безсумнівних лідерів є чемпіон світу з велоспорту на шосе 2000 року Сергій Гончар. З часу останнього інтерв’ю «РВ», яке було два роки тому, в житті Сергія відбулося чимало: події були як приємні, так і не дуже.
Наша газета намагається увесь час тримати у полі зору виступи провідних рівенських спортсменів. У цьому умовному рейтингу одним з безсумнівних лідерів є чемпіон світу з велоспорту на шосе 2000 року Сергій Гончар. З часу останнього інтерв’ю «РВ», яке було два роки тому, в житті Сергія відбулося чимало: події були як приємні, так і не дуже. Провальним для Гончара був сезон 2002 року у складі найсильнішого велоклубу планети «Фасса Бортоло». Зміна елітної команди на більш скромну «Де Нарді-Колпак» і наступне восьме місце на цьогорічній «Джиро д’Італія» дозволили Сергієві знову нагадати про себе як про одного з найсильніших велогонщиків світу. — Перша половина нинішнього сезону пройшла для мене вдало: був серед кращих у Бельгії та Голландії, зміг добре підготуватися до «Джиро». Звісно, міг посісти місце і вище, але якби на початку року хтось сказав, що я буду восьмим на «Джиро д’Італія», я б відповів, що це було б добре. Головне, що команда результатом залишилася задоволена. Мені ж приємно було після трирічної перерви знову виграти етап, що дає можливість повірити у свої сили. — Повернемося у минулий рік, що там у тебе з «Фасса Бортоло» не склалося? — Спочатку усе було гаразд, різноманітні престижні змагання, але з часом це перетворилося на якусь фабрику. Коли я почав набирати форму, мене почали ставити то на одну, то на іншу гонку, хоча я готувався до «Тур де Франс». І ось раптом за три дні до старту «Джиро д’Італія» мене ставлять на цю багатоденку. Сказали, треба допомогти італійцям. За три дні підготуватися до «Джиро» — якийсь жах. Ясна річ, я проїхав невдало. Коли ж справа дійшла до «Тур де Франс», я вже мав близько дев’яноста стартів, це при тому, що нормально за увесь сезон мати вісімдесят п’ять стартів. «Тур де Франс» я просто відкатав і попросив, щоб мене відпустили на волю. Згодом я підписав контракт з «Де Нарді-Колпак». — Що скажеш про нову команду? — «Де Нарді» та «Колпак» — це були дві команди другого дивізіону, які об’єдналися в одну. На «Джиро» було завдання виграти хоча б один етап та у командному заліку потрапити в десятку, щоб зацікавити спонсорів, і з цим ми впоралися. Раніше у цих команд таких успіхів не було, тому спонсори були дуже раді. Команда наша молода, усі спортсмени, крім мене, молодші двадцяти п’яти років. До мене, як до лідера, дуже шанобливе ставлення, перед гонкою тренер радиться саме зі мною. Зізнаюся, що й для мене виступати, коли навколо молодь, це нове. — З Італії перенесемося в Україну. Ми вже писали про твій виступ на Других літніх спортивних іграх України: друге місце в гонці з роздільним стартом та перемога у груповій гонці. То що трапилося у коронній для тебе «розділці»? — Переліт, переїзд далися взнаки, от я і втратив форму. Проблеми виникли у всіх гонщиків, що виступали на «Джиро», після цієї багатоденки усі були дуже втомлені, а Сергій Матвєєв був свіжим, от він і переміг. — А як же пояснити перемогу в груповій гонці? — Розізлився і виграв. — В яких стартах плануєш брати участь у другій половині сезону? — У клубу чимало гонок, і в рамках Кубка світу, і внутрішньоіталійських. А у жовтні, як завжди, чемпіонат світу. Якщо ніщо не завадить, він пройде у Канаді.
