Бронзові медалі жіночої команди та друге місце у підгрупі чоловічої — з такими результатами, відповідно, у Суперлізі та вищій лізі дійшли вимушеного фінішу команди баскетбольного клубу «Рівне». Чим зараз займаються гравці і чи був шанс у рівнян, якби не зупинка чемпіонату, посісти вищі місця, ми запитали у президента клубу Сергія Ліщука.
— Немісцеві гравці роз’їхалися, місцеві залишилися у Рівному, усі отримали індивідуальні завдання, у нас є група у Вайбері, наразі спілкуємося через неї, — розповідає Сергій Ліщук.
— Бронзові медалі жіночій команді вже передали?
— Ще ні, але, думаю, найближчим часом передадуть.
— А що з чоловіками: вони завершили чемпіонат на другому місці у підгрупі №2 чи можуть вони розраховувати на медалі?
— Не знаю. Можливо, й хлопцям дадуть якісь медалі, поки що відповіді на це запитання немає.
— Як вважаєте, бронзові медалі жіночій команді дісталися справедливо, адже відомо, що часто перед плей-офф команди посилюються, і все могло бути інакше?
— Абсолютно справедливо. Скажу більше, ми б прагнули поборотися за «срібло», хоча це було б і непросто. З іншого боку — помітно посилився «Франківськ», могли б укріпити склад одеситки. Напевно, усе могло бути інакше. Але що гадати, на цей момент це справедливо.
— Жіноча команди у цьому сезоні виграла Кубок України та «бронзу» Суперліги, хоча перед стартом у багатьох вболівальників був песимізм, адже відмовилися від майже від усіх немісцевих баскетболісток. У чому секрет?
— Для нас важливою є робота з молоддю. Група дівчат підросла і дала результат. Ми невпевнено розпочали сезон, але з кожним матчем додавали у грі. Безумовно у цьому величезна заслуга тренера Валерія Жартуна. Думаю, якщо нам вдасться зберегти цей склад, то через кілька років ми будемо боротися за найвищі місця, а дівчата будуть першими номерами у національній збірній.
— А що скажете про чоловічу команду, чи задоволені ви її виступом?
— Після першого кола я був приємно шокований. Маючи доволі обмежений бюджет, а відтак склад виконавців, ми на морально-вольових боролися за перше місце. Згодом підсіли, що прогнозовано. Хотілося, щоб молодь активніше вливалася в основну команду, саме допомоги молоді не вистачило у другому колі. Як і в жіночій, у чоловічій команді велика частина успіху — це тренер. Михайло Переверзій зміг згуртувати навколо себе хлопців, йому довіряли.
— Чи не доцільніше було призупинити чемпіонат, як це зробили деякі інші федерації, щоб потім дограти?
— У Федерації баскетболу України чудово розуміли, що все це не на 2-3 тижні, а на 2-3 місяці, тому й прийняли таке рішення. Футбольні клуби мають більші бюджети, вони можуть собі дозволити утримувати команди весь цей час. У нас, зокрема у вищій лізі, це було б великою розкішшю.
— Чим Ви особисто займаєтесь під час карантину?
— Маю можливість більше погратися з дитиною. Крім цього — бігаю у полях, їжджу на велосипеді, гуляю з собакою.
