Сергій Никитюк: «Євангеліє від Ячейкіна»

1809 0

Ми у соцмережах:

<b>Сергій Никитюк:</b> «Євангеліє від Ячейкіна»

Наприкінці грудня виповнився 81 рік з дня народження відомого українського дитячого письменника-гумориста Юрія Ячейкіна. Візитівкою цього дотепного дядечка є, безсумнівно, жарт-фантазія «Зоряні мандри капітана Небрехи». Багатолітній фейлетоніст сатиричного журналу «Перець», з кумедним прізвищем Ячейкін (не псевдонім) перевів улюбленця читачів капітана Врунгеля з яхти на зоряний корабель Йона Тихого. Нового аргонавта Всесвіту автор охрестив Небрехою, та відправив у мандри безмежним Космосом, а заодно і полицями численних книгарень, бібліотек та приватних зібрань.

Пилат Трапилась ця знаменна подія у 1964 році. Для тих читачів РВ, які окрім шкільної хрестоматії, не прочитали у житті жодної художньої книги — поясню. Капітан Врунгель це герой не лише мультиплікаційний, а й літературний. Вперше врунгеліада письменника Віктора Некрасова побачила світ у 1937 році. Йон Тихий — також літературний персонаж. «Зоряні щоденники Йона Тихого» — шедевр гумористичної фантастики з-під пера польського письменника-фантаста Станіслава Лема. Проте сам Ячейкін, своєю головною книгою вважає не «Небреху», а історичний чи то детектив, чи то фейлетон «Слідство веде прокуратор». У властивій для себе манері, вишуканою українською літературною мовою (я б сказав дистильованою українською мовою) письменник оповідає свою, детективну версію відомих подій, що мали місце у Єрусалимі 2000 років тому. Зауважте, робить це Ячейкін задовго до появи конспірологічного «Коду Да Вінчі» Дена Брауна. Прокуратор Іудеї Понтій Пілат дізнається, що незнайомий чолов’яга, на чолі зграї своїх прибічників, влаштував погром у іудейському храмі, та пограбував тамтешніх «валютчиків». У ті часи Божий Храм слугував водночас і валютним «п’ятачком». Пилат Розслідування привело до такого собі Ісуса із Назарета. Уважно вивчивши матеріали справи, Понтій не знаходить складу злочину. Тобто злочин насправді мав місце, але доказова база відсутня. «Валютчики» займались своєю справою незаконно, без сплати відповідних податків римській адміністрації. Тому й не поспішали нести «заяву до міліції». Однак іудейські священики, які «кришували» підпільний бізнес і навіть організовували його (а під храмовим дахом знаходився ще й цілий супермаркет, де гендлювали контрабандними пахощами, спеціями, ювелірними виробами, навіть цикутою та мандрагорою) вбачають у Ісусі серйозну небезпеку. Понтій Пілат начебто погоджується покарати симпатичного йому Назаретянина. Перед стратою, Ісуса, а заодно помилуваного Варраву, специфічно відшмагали батогами, і так зграбно це зробили, що навіть матінки рідні не впізнали би у закривавлених злочинцях своїх дітей. Варраву, під виглядом Ісуса, відправляють на Голгофу, а щоб він і його розіп’яті поряд поплічники не наговорили зайвого, їх завбачливо пригостили цикутою. Ісуса, тим часом, сховали, а через три дні відпустили, та наказали негайно щезнути з Іудеї. Щоправда, по дорозі у еміграцію, він встиг «засвітитись», тим самим надавши новонародженому культу могутній імпульс для розвитку. Історія Ісуса у трактуванні матеріаліста Ячейкіна — це епізод класової боротьби. Не дивно, адже працював радянський письменник у атеїстичній країні, де релігія вважалась опіумом для народу. Пам’ятаю, як на початку сімдесятих років, вчитель роздав нам, довірливим п’ятикласникам, анкети. Анкета невинно запитувала дитину: «А чи не висять у вашій хаті, квартирі чи іншій комірчині, в кутку дошки із бородатими дядьками, або жінкою із немовлям на руках? Про ґвалт, який зчинявся в школі, в разі, якщо неповнолітнього затримували біля церкви на Різдво, чи на Пасху, взагалі промовчу. Ісус Ячейкіна — зовні непоказна особа. Але за скромною зовнішністю ховається справжній революційний лідер, полум’яний оратор та борець із соціальними паразитами. Акція у Храмі, це не що інше, як акт експропріації, у стилі молодого Сталіна чи Камо. «Вчинки цього молодика позначені гнучкою, дотепною думкою. А прокуратор цінував розум у всіх його проявах. Чому ти зчинив бучу у домі вашого іудейського Бога? Тому, що Бог покинув Храм. Вертеп розбійників не може бути домом Господа. Чи не блюзнірство робити із Бога лихваря? Чи не розбій, коли віру перетворено в предмет безсоромної торгівлі? Жадібність левітів не знає меж. Бо їх гендлярський Бог — золотий тілець. Іудейський храм такий великий, що здається своєю вагою розчавить горб, на якому розташований. Храм і справді давить, але не громаддям. Він чавить податками та поборами Це середовище спадкоємних дармоїдів. Фортеця трутнів, які ссуть піт і кров трудящого люду»... Якби Ісус Ячейкіна, а хоч би і Іоанна, Луки чи Матфея, зазирнув у Храм Христа Спасителя, у ту мить, коли несамовиті «Pussу Riot» виголошували там свій панк-маніфест «Патриарх Гундяй верит в Путина, лучше бы верил в Бога», щоб він сказав? Підозрюю, це було б щось, на кшталт, «Хто без гріха, хай кине в них камінь». А якби після цього, Назаретянин пройшовся б ще й територією самого Храму: повз піцерію, пральню, хімчистку, авто мийку, автосервіс, платну автостоянку, магазини, кіоски, офіси фірм, зокрема розміщену прямо над алтарем юридичну компанію «Ваш надійний радник», зал церковних соборів, який здається в оренду за 450000 руб. на добу, конференц — зал, за 111000 руб. на добу. Якби йому показали квитанції добровільних внесків на Храм, без яких жодному орендарю московська мерія не підписувала дозвільні документи, якби він дізнався, що з міського бюджету на утримання храму у 2011 році витрачено 217млн руб., у 2012 році — 372 млн. руб... Що б він вчинив? Підозрюю, він сказав би — «Ничто не ново под луной», та взяв би до рук палицю...

P.S. Детальніше інформація про Храм Христа Спасителя у публікаціях газет «Московские новости» та «Новая газета» — «Бизнес центр Христа Спасителя», «Кто зарабатывает на главном Храме России», «За что рабу Божьему Кириллу, благодарность «раба на галерах».


ПОВІДОМЛЯЙТЕ СВОЇ НОВИНИ В РЕДАКЦІЮ "РІВНЕ ВЕЧІРНЄ": Тел./Viber/Telegram: +380673625686

Читайте також