Сергій НИКИТЮК: «Сектор, ти не правий»

2130 0

Ми у соцмережах:

<b>  Сергій НИКИТЮК:</b> «Сектор, ти не правий»

Слово правий слід читати із наголосом на другому складі. І ось чому. Наприкінці року у Рівному стався ідеологічний теракт. Члени терористичного угрупування Література.rv заклали вибухівку під основи західно-української моралі та духовності. У ролі вибухової суміші виступив відомий письменник Юрій Андрухович, роль запалу зіграв не менш відомий літератор О.Ірванець. Трагедія сталася о вечірній порі, у приміщенні лялькового театру.

андрухович_cr Сотня юних, невинних (у тому числі у фізіологічному розумінні цього слова) осіб, були безжалісно пошматовані андруховицькими неоцинізмом та перверзіями. Але не все так кепсько. Бо є і на андруховичеву отруту ліки. Це радикальний препарат вітчизняного виробництва під назвою Правий Сектор. Третього січня ця партія опублікувала епікриз-звернення, у якому діагностувала Андруховича, як загрозу для нації. Мовляв, той Андрухович, мов ціп'як бичачий, а чи то аскарида, гризе зсередини і без того хворобливий організм нації. Руйнує етичні, естетичні, релігійні норми, пропагує західний лібералізм, гомосексуалізм, німфоманію і навіть, страшно сказати, - сепаратизм: "Цей, не позбавлений таланту чоловік, став одним із пропагандистів постмодерного неоцинізму, творцем порнографічної, "генітальної" літератури. У той час, коли всі суспільні верстви країни охоплені єдиним поривом перемогти московського агресора та збудувати українську національну державу - зустрічі з агітаторами космополітизму і сепаратизму вважаємо проявом диверсії проти нашої країни". У зверненні, автори не рекомендують викладачам західно-українських навчальних закладів проводити творчі зустрічі письменника зі студентством. А ще, звинувачують останнього у знущанні над українськими літературними класиками і, як доказ, цитують відомий вірш The Bad Company:

Грицько як усі тенори педераст Іван - бонвіван, франкмасон, фармазон. Тарас - пияк і шланг, особливо на службі. Панько- графоман, а Марко - гермафродит. Панас - мудодзвін. Борис - буквоїд. Якович - атеїст кінчений, духовидець Леська і Олька - лесбіянки...
Автор використовує цинізм як художній прийом. Адекватний читач лиш посміхнеться авторській іронії, доведеній до абсурду. Експертам ПС не до літературних тонкощів. Вони сприймають текст так, як його сприймали би Гітлер, Сталін, Кім Чен Ін чи будь який інший мистецтвознавець з тоталітарною закваскою та відповідною освітою: Шо, Сковорода - підарас? Кобзар - алкан, та ще й шланг? Каменяр - безбожник? Хто автор? На палю святотатця! Якби налиті кров'ю очі добігли б кінця вірша, то може й попустило б:
Література могла би бути іншою, Казав мій приятель, але дивися, дивися хто це робив, Виключно живі люди - невдахи, пристосовуванці, мученики, Самі собі зболені, хворі, скулені Саме тобі обскубане птаство, підбите, нелітаюче, бідне...
Але очі вже нічого не бачать, але руки вже тягнуться до сокири... Ну звичайно ж Шевченко не пияк. Чверть відерка горілки на день, про які він сам згадує у своїх записах, це ж норма, хіба ні? андрухович Антиандруховицьке звернення ПС, ця фантасмагорична суміш совка із рагулізмом, викликало справедливе обурення творчого, освіченого, мислячого сегменту українського суспільства. Звинуватити патріота і москвофоба Андруховича у сепаратизмі та космополітизмі це - нонсенс. Це глупство, або свідома провокація. Антиукраїнські сили в інтернеті не приховують зловтіхи: "Свидомита Андруховича мочат свои же, гы-гы-гы..". Чи свої це насправді? Хоча свої теж можуть. Взагалі, мочити своїх, це давня українська традиція. Мочили одне одного гетьмани під час сумнозвісної Руїни. Гризлись між собою, мов собаки Винниченко з Петлюрою, кажуть навіть доходило до бійок у кулуарах Центральної Ради. Запекло і криваво воювали між собою ОУН(б) і ОУН(м). На початку 90-х УНА-УНСО громили у Львові майбутніх тягнибоківців. А нардеп Червоній у Рівному, у ті ж роки, переслідував депутатськими запитами УНА-УНСО, та їхнього тодішнього лідера - Сергія Пандрака. У революційному 2014 році, під час захоплення будівлі Рівненської обласної адміністрації, щось не поділили між собою Музичко із Осуховським (ПС із Свободою). Розпашілі, вони вискочили на вулицю і стали апелювати до натовпу. Люди, що зібрались перед будівлею адміністрації обматюкали їх і сказали - або об'єднуйтесь, або обидва йдіть на х.... Так і сказали, і у цієї сцени є сотні свідків. Ось і зараз: ПС довго шукав ворога українського народу і нарешті знайшов - найвідомішого сучасного українського письменника, зі стійкою репутацією патріота та демократа - Юрія Андруховича. Друзі і однодумці письменника довго не шукали, але теж знайшли - автора публіцистичної нісенітниці. На думку львівського письменника Винничука - це доктор філологічних наук Дрогобицького педінституту, десятий номер у списку ПС - Петро Іванишин. Батько пана доктора, Василь Іванишин, теж викладав у цьому вузі. А у вільний від основної роботи час створив радикальну націоналістичну організацію під назвою "Тризуб". Винничук стверджує: "До свого захоплення націоналізмом хрещений батько "Тризубу" самовіддано боровся проти націоналістів, не забуваючи про літературу. На замовлення КГБ творив закриті рецензії на конфісковані у опозиційних літераторів твори. Ці рецензії пізніше фігурували на судах. Написав він свою рецензію і на мою поему, аргументовано довівши її антирадянське спрямування. Погляди на літературу у майбутнього нацика були у стилі незабутнього Жданова. У своїх статтях він таврував модерністські збочення та формалізм. Однією із його жертв став письменник Микола Рябчук, якому він приписав такі гріхи у газеті "Ленінська молодь" від 19.04.1979 року, що світила нашому Миколі дорога прямо на Соловки". Дрогобицький філолог не є єдиним правосєком, який не сприймає постмодернізм. Колишній студент дрогобицького педінституту Дмитро Ярош у своїй статті "Нація і революція" пише:" На культурній ділянці антиукраїнського фронту нас опрацьовують "літератори" постмодерністи (їх духовний гуру Грабович вперто називає себе українцем). Захід, як завжди намагається загрібати жар чужими руками, а тому наймає собі на службу усіляких андруховичів, жаданів і карп, які опромінились західним постмодернізмом, виливають на українців відра своїх псевдолітературних помиїв. Насправді, їх писанина є однозначно антихристиянським і космополітичним чтивом...". Знайома риторика, чи не так? Як дві краплі води схожа на риторику путінських захисників "духовнихскрєп". У них що, спільна методичка від еФеСБешного куратора? А що означає натяк на національність американського професора Грабовича - відомого популяризатора української літератури у світі? А хто Борислав Береза спікер ПС - українець? Що, у ПС не знайшлось на цю посаду етнічного українця з випускників дрогобицького педінституту? Єврейській громаді прийшлось терміново делегувати до ПС, під час подій на Майдані свою людину. Адже до цього відрядження "у революцію", у бібліофіла, літературознавця та іудея за віросповіданням Берези, не було нічого спільного з українськими націоналістами. Іванишину та Ярошу не подобається Андрухович? Чудово! То напишіть краще - ви ж філологи. Не виходить? То попросіть Коломойського, нехай пришле інтелігентного єврейського хлопчика у окулярах, який напише вам правильний український роман року, чи століття і втре носа Андруховичу. Дивна якась позиція у ПС по відношенню до розбещеного, бездуховного Заходу - єдиної сили, яка є гарантом України як держави. Невже Ярош серйозно думає, що Путіна зупинила відвага бійців ПС, святі люди - волонтери, затятість народу та духи предків-аріїв. Нехай не тішить себе ілюзіями. Знаєте що було б, якби нелюбимий Захід просто зберіг нейтралітет, не допомагав політично, матеріально, морально та фінансово? Весь Південь і Схід вже були б там, де нині перебуває Крим, а пан Іванишин ходив би щонеділі відмічатись у дрогобицькій російській військовій комендатурі. То навіщо ж плювати у колодязь, з якого ми всі сьогодні п'ємо? Якщо Винничук правий і Василь Іванишин дійсно був агентом КДБ, а яблуко від яблуні як відомо далеко не падає, то цей факт багато що пояснює. Щодо Яроша: очільник ПС нагадує мені чарівника Гудвіна, зі знаменитої казки "Чарівник Смарагдового міста". Всі його боялись і називали не інакше як "Гудвін - вєлікій і ужасний". Насправді це був ніякий не чарівник, а звичайна людина - актор за фахом, який випадково отримав імідж могутнього мага та вдало цим скористався. І місто його виглядало смарагдовим лише тоді, коли дивились на нього крізь зелені окуляри. Міфічними героями Ярош і компанія стали завдяки революції, яка здійняла їх на своєму гребні до захмарних висот. А революцію цю робили не лише відважні (без жодної іронії і сумнівів) рядові бійці ПС, а й геї, модерністи, вейсманісти-морганісти та інша ліберальна нечисть. Якщо Ярош завтра розпустить ПС і піде у школу працювати шкільним вчителем, а партія тихо зійде з політичної арени, хтось це помітить? Може фронт на Донбасі розвалиться? Владу розіб'є параліч? У країні наступить хаос? Хто переживатиме втрату, так це російські медійники, бо ніким буде лякати тамтешнього обивателя. І наостанок: київський журналіст Микола Поліщук написав: "Після революції на смітник історії слід викинути не лише стару владу, але і ту купу письменників укрсучліту, які навічно застрягли у 90-х, у яких амбіції давно вже увійшли у протиріччя із талантами". Підозрюю що Поліщук, мав на увазі і Андруховича у тому числі. Особисто я не являюсь фанатом цього письменника. На моїй книжковій полиці, де п'ять томів Пруста стоять поряд із Ulysses і Кафкою, місця для Андруховича не знайшлось, хоч я перечитав багато його книг і навіть пиячив із автором за одним столом. Але я поважаю Андруховича - як інтелектуала, як особистість. Андрухович - безперечно найяскравіша зірка на сучасному українському літературному небосхилі. Він криголам, який давно і успішно, за допомогою лоцмана Грабовича, проламує дорогу для сучасної української літератури на Захід. І у цьому, на мій погляд, і полягає його основна місія. А у фарватер, прокладений Андруховичем з однодумцями, відправиться підкорювати світового читача нова генерація українських письменників, які будуть глибшими, кращими, талановитішими. Можливо, серед них буде хтось із рівненського молодіжного літературного об'єднання Література.rv. А поки що, смію тішити себе надією, юним поетам та поеткам, які запрошуватимуть до Рівного чергову літературну знаменитість, не доведеться звертатись для цього за дозволом до чужого дядька - Романа Коваля.
Сергій НИКИТЮК.


ПОВІДОМЛЯЙТЕ СВОЇ НОВИНИ В РЕДАКЦІЮ "РІВНЕ ВЕЧІРНЄ": Тел./Viber/Telegram: +380673625686

Читайте також