Народний фольклор, на якому була свого часу вихована більша частина читачів сучасних газет, пропонував, як відомо, кілька способів досягнення щастя. Одна частина шляхів до багатства, процвітання і особистих насолод пролягала через боротьбу із злими ворогами, які, втім, знищувалися або долалися не природними, а чарівними прийомами. Інші способи казкового збагачення взагалі жодного напруження не передбачали, оскільки для цього є всілякі чудодійні дрючки, скатертини, лампи і таке інше. Лише маленька дещиця казкових сюжетів містила напруження розуму героя, який через свою дотепність або, якщо хочете, хитрість здобував бажане.
Народний фольклор, на якому була свого часу вихована більша частина читачів сучасних газет, пропонував, як відомо, кілька способів досягнення щастя. Одна частина шляхів до багатства, процвітання і особистих насолод пролягала через боротьбу із злими ворогами, які, втім, знищувалися або долалися не природними, а чарівними прийомами. Інші способи казкового збагачення взагалі жодного напруження не передбачали, оскільки для цього є всілякі чудодійні дрючки, скатертини, лампи і таке інше. Лише маленька дещиця казкових сюжетів містила напруження розуму героя, який через свою дотепність або, якщо хочете, хитрість здобував бажане. Щоденно працювати над власним збагаченням дитячі казки нам передбачливо не пропонували. Ми сприймали це із розумінням, зростаючи глибоко переконаними, як любить казати наш глава держави, у тому, що багатства працею не заробиш. Тепер, як відомо, казки втілюються у життя. Нова влада, яку ми з такими пригодами обрали торік, розповідала нам тоді, що належні нам матеріальні статки вкрадені злими олігархами на чолі із самим Кучмою. Слід було розуміти, що після зміни влади всі наші багатства у кучмістів заберуть і нам, щасливим і мужнім, роздадуть. На практиці казка виявилася не такою оптимістичною. Вкрадених скарбів нова влада чи то не знайшла, чи то не шукала, чи то тихенько забрала собі. Страшна думка про те, що ніяких вкрадених у народу скарбів не існує взагалі, а всенародну власність часів соціалізму ми вже давно спільними зусиллями розікрали, зруйнували і пропили, до наших голів не приходить. Хоча теж має право на життя. Із усіх обіцяних багатств поки що роздають підвищені пенсії пенсіонерам і підвищені зарплати бюджетникам. Звідки гроші — нам не кажуть, хоча все це аж занадто нагадує минулорічні подарунки прем’єра Януковича, які не тільки не допомогли йому обратися у президенти, а скоріше навпаки. Тепер ось шахтарям Донбасу із Києва зарплату привезли й урочисто роздали ледь не у присутності Ющенка. Пояснити як слід, що це за гроші, так і не змогли. Або не захотіли. Бо якщо це гроші бюджетні, а значить, наші з вами, то де поділися справжні зарплати шахтарів? Якщо ж це зарплати нормальні, то яким чином вони спочатку потрапили до Києва, а лише потім до шахтарів? Знову ж ніхто не говорить, що заборгована зарплатня завжди є знеціненою, бо навіть за скромним зізнанням міністра Пинзеника, наші гроші дешевшають щороку на десять відсотків. Де ходили ці гроші, хто на них і скільки заробив перед тим, як віддати шахтарям у частково знеціненому вигляді? З іншими заощадженнями, тими, що на старих ощадкнижках, взагалі анекдот виходить. Пропозиція «віддати» цими грошима борги за квартплату — елементарне перекладання нічого із нічого у нічого. Бо ж комунальні борги вже давно списані й погашені. Ні копійки з тих старих ощадкнижок на рахунки тепло— і водопостачальників не надійде. Просто вийде взаємозалік — держава простить боржникам незаплачене в обмін на те, що боржники простять державі вкрадене з ощадкнижок. Та й кому оце тепер взаємопрощатись, коли значна частина вкладників Ощадбанку радянських часів вже сама вклалася навіки спати вічним сном? Хто і за яким курсом буде перераховувати радянські рублі в українські гривні? І знову ж таки все це нагадує подібні ж пропагандистські маніпуляції Януковича минулої осені. Це я до того, що казки, які нам розповідають із дитинства аж до старості, принципово не змінюються. Нам продовжують обіцяти нездійсненні речі замість того, щоб залишити у спокої й дати можливість спокійно працювати. Не залишать. Бо ж ми ще проголосувати за цих казкарів повинні.
