З початком війни у Рівному згадали про закинуті та захаращені бомбосховища, почали приводити їх до ладу, влаштовувати укриття в усіх можливих місцях. При цьому забувши про найпотужніше укриття, що знаходиться у центрі міста і здатне витримати бомбовий чи ракетний удар будь-якої сили. Це так званий «бункер Коха», який стоїть закинутий поряд із обласним краєзнавчим музеєм. Ця споруда вже давно сподобалась місцевому підприємцю Сергію Шабаліну, який задумав облаштувати там музей, взявши в оренду земельну ділянку, на якій розташоване укриття. Міська влада дозвіл на оренду землі не давала. Може тепер, коли, обладнавши бункер, його можна буде використовувати за прямим призначенням, думка міської ради зміниться. Чому ні? Замість закинутого приміщення матимемо приватне бомбосховище з усіма зручностіми, де в разі небезпеки можна буде винайняти собі кімнату чи хоча би ліжко… Сподіваємось, що такої потреби більше не виникне, але забувати про це не варто.
Ще 2017-го Шабалін взяв бункер в оренду, щоб облаштувати всередині музей тоталітаризму, заодно розмістивши там кафе чи офіс. Та все це вже понад п’ять років залишається лише на папері. Щоб розпочати роботи, Шабалін просить в оренду землю під бункером та ще трохи території навколо. Міська влада не відмовляє і не погоджується, переносячи питання від однієї сесії міськради до іншої. Минулого тижня міські депутати знову розглядали прохання бізнесмена на засіданні однієї з постійних комісій. Згоди не дійшли, тож хочуть найближчими днями виїхати до бункера. Можливо, заодно й подивитися, чи справді він такий глибокий та надійний.
Сергій Таргоній, начальник міського управління земельних відносин:
— Ідеться про земельну ділянку під об’єктом нерухомого майна — нежитлове приміщення загальною площею 89,6 кв. м, яка перебуває в оренді у Сергія Шабаліна. Земельна ділянка є сформованою. Це питання обговорюється вже не перший раз, воно декілька разів готувалося до сесії міськради.
Олена Нездюр, член постійної комісії з питань економічного розвитку, промисловості, інвестицій, підтримки підприємництва та регуляторної політики:
— Право оренди Шабалін виграв на конкурсі й нічого не може зробити. Бо щоб робити, йому потрібна земля, наскільки я розумію. Це питання досі не вирішено, він який уже раз звертається до сесії міської ради про виділення цієї земельної ділянки, але йому гальмують це рішення з якихось причин, об’єктивних чи необ’єктивних — я не розумію. Як він сам пояснює, не може розпочати роботи: для того, щоб щось зробити, в декларацію про початок робіт він має внести відомості про земельну ділянку. А земельна ділянка у нього не відведена. Ми не даємо йому можливості виконати договори оренди. В нас було заплановано виїзне засідання, тож нехай орендар нам на місці покаже і розкаже. Пропоную залучити також управління комунальною власністю з підняттям усіх договорів. Бо шашкою махати — найлегше, давайте розберемося. Якщо людина хоче щось зробити, давайте допоможемо.
Олена Хотенко, депутатка міськради, член тієї ж комісії:
— Він до підземелля просить ще додаткову ділянку у 800 метрів квадратних… Там взагалі минулий договір оренди вже закінчився, був автоматично продовжений. По тому договору він мав вкласти відповідні інвестиції в це приміщення. Понад три роки стоїть приміщення і нічого не зроблено. Я ходила з Поліщук (екскерівницею управління комунальною власністю. — РВ.) по цих договорах оренди — там порушення на порушенні, стояло питання про розірвання договору. Ми ще раніше писали запросити Шабаліна на засідання комісії, відклали на довивчення, потім він не приїхав.
Сергій Шабалін, підприємець:
— Я давно пропонував місту за власний кошт облаштувати в бункері Коха музей тоталітаризму — експонатів для цього у мене накопичилося більш ніж достатньо. Можна зробити справді хорошу туристичну локацію, я сам багато цікавлюся історією нашого міста, інакше цього не робив би. Вже п’ять років справно плачу до міського бюджету оренду за це приміщення, а це — по 10 тисяч гривень щомісяця. Постійно викачую воду, бо бункер весь час затоплює ґрунтовими водами, прибрав сміття. Загалом вклав уже півтора мільйона гривень, а віз і нині там.
Щоб перейти до облаштування музею, спершу потрібно отримати в оренду земельну ділянку, одержати дозвіл на проведення невід’ємних поліпшень, але міські депутати поки так і не дали мені такої можливості. Чому — це запитання до них. Чи, можливо, очікують, що «псіхану» і все покину? Бо так справді можна відбити бажання у будь-якого підприємця вкладати кошти. Наскільки я знаю, КРУ уже дало свій висновок, що місто за цей час втратило і продовжує втрачати кошти, які могли би піти до міського бюджету від оренди цієї земельної ділянки. Сподіваюся, що здоровий глузд все ж переможе, а не так, що «сам не гам і другому не дам». В тому бункері й дах протікає, бо дірявий… І стоїть оцей бункер роками нікому не потрібний, а міг би стати однією з туристичних родзинок міста. Сподіваюся, що цього разу міські депутати мене все ж підтримають. Нехай приїжджає комісія, чекаю усіх — покажу і розкажу про все, що забажають.
Олена РАКС.
