Шахрай чи жертва корумпованої системи? За що депортували російського бізнесмена Фарида Салахутдінова

Інформація про затримання російського бізнесмена Фарида Салахутдінова на Рівненщині після шести років проживання в нашій державі, а згодом депортація до Росії спричинила найрізноманітніші чутки.

Інформація про затримання російського бізнесмена Фарида Салахутдінова на Рівненщині після шести років проживання в нашій державі, а згодом депортація до Росії спричинила найрізноманітніші чутки. Поширювалися ці чутки не без допомоги деяких місцевих політиків та бізнесменів, яким перебування Салахутдінова на Рівненщині було невигідним. Сам же Салахутдінов, маючи звання заслуженого будівельника Росії, нагороджений медалями "Ветеран труда", "В пам'ять 850-летия Москвы", орденами Дружби та Святого Даниїла 3-го ступеня, за весь час свого перебування під вартою в Рівненському СІЗО з журналістами так і не зміг поспілкуватись. Чому людина, яка за 30 років роботи в будівельній галузі здала в експлуатацію більше шести мільйонів квадратних метрів житла і має стільки заслуг перед Росією, опинилась у міждержавному розшуку, а згодом за гратами — з'ясував кореспондент "РВ". Фарид Салахутдінов народився в Чечні, в місті Грозний. Після закінчення Грозненського нафтового інституту ім. Академіка Мілліонщикова почав працювати майстром групи капітального будівництва у військовій частині в Іжевську. Вісімнадцять років тому п. Салахутдінова було обрано генеральним директором московської будівельної компанії "Мособлстрой". Щорічно компанія здавала в експлуатацію десятки тисяч квадратних метрів житла в Москві та в Підмосков'ї. З березня 2000 року Салахутдінова обрали генеральним директором акціонерного товариства "Корпорация Главмособлстрой". За кілька років у цій корпорації об'єдналося 11 фірм, що вже працювали за різними напрямами в будівництві та в інвестиційній сфері, починаючи від будівництва житлових та офісних споруд "під ключ" і закінчуючи реалізацією федеральних програм будівництва доріг та мостів. Під керівництвом Фарида Салахутдінова було освоєно нові будівельні технології, що дозволяють знизити вартість збудованих квадратних метрів.

Поручався один, а гроші витрачав інший

Кримінальна історія розпочалася у 1997 році. Тоді колишній керівник Департаменту будівництва Московської області та голова наглядової ради "Корпорации Главмособлстрой" Анатолій Петраков познайомив пана Салахутдінова з московським бізнесменом Валерієм Густовим, керівником фірми "Інтер'єр сервіс Корпорейшн", що займалася роздрібною торгівлею, меблями. В той час за програмою, затвердженою Департаментом будівництва Московської області, потрібно було вмеблювати об'єкти соціальної сфери, що будувала "Корпорация Главмособлстрой". Тому пан Петраков запропонував спільно створити фірму, що займалася б оптовим постачанням меблів на збудовані об'єкти, а також разом розвивати мережу меблевих салонів. Під розвиток цього напряму бізнесу п. Густов вирішив взяти кредит на 14,4 мільйона рублів в одному з найбільших на той час банків Росії "Авангард", а Фарида Салахутдінова переконав виступити його майновим поручителем. Предметом поруки стала десятиповерхова офісна будівля майже в центрі Москви. Саме вона, на думку рідних п. Салахутдінова, і стала причиною порушення кримінальної справи. — Про те, що Густов — шахрай, мій батько дізнався пізніше, коли представники банку почали телефонувати й вимагати повернути кредит і відсотки, — розповідає син Фаріда Салахутдінова Костянтин. — Батько намагався врегулювати це питання з самим Валерієм Густовим, але марно. З'ясувалося, що він витратив кредитні гроші не на розвиток бізнесу, а на погашення власних боргів перед іншими кредиторами, а боргів у нього було чимало. Через них йому неодноразово погрожували, навіть його власний автомобіль спалили. Батько кілька разів гасив відсотки по кредиту, якого не брав. До останнього сподівався, що пан Густов вирішить свої фінансові проблеми і врегулює питання з банком. Але дарма. Не дали результату і переговори з представниками банку про реструктуризацію боргу. Їх цікавила заставна будівля, вартість якої вже на той час в десятки разів перевищувала суму взятого кредиту. Представники банку звернулись до суду з вимогою віддати банку заставну будівлю, але у Вищому спеціалізованому суді справу програли. З'ясувалося, що банк неправильно склав договір застави, тому його було анульовано.

Зі свідка став обвинуваченим

Майже через три роки керівництво банку звернулося в прокуратуру, і проти пана Густова була порушена кримінальна справа за фактом шахрайства. Спочатку Салахутдінов проходив свідком, а через рік йому пред'явили обвинувачення, яке згодом було скасовано, а через кілька місяців, після чергового допиту як свідка, знову пред'явлено. — Президент банку "Авангард" в цей період неодноразово погрожував моєму батьку розправою, що він і зробив, - продовжує Костянтин Салахутдінов. — Впливові знайомі мого батька неофіційно сказали, що кримінальна справа була замовною і керівництво банку таким чином намагається помститися за втрачену заставну будівлю та кредитні гроші. Слідство, яке тягнулося кілька років, негативно позначилося на здоров'ї Фарида Салахутдінова. В результаті він потрапив до лікарні з обширним інфарктом, де пробув майже два місяці. Після цього разом із сім'єю поїхав в Україну і продовжив лікування у клініці "Феофанія". Костянтин Салахутдінов каже, що в Криму найкращі реабілітаційні заклади для тих, хто переніс інфаркти. Вже перебуваючи в Україні, Фарид Салахутдінов дізнався від своїх московських юристів, що його засуджено до шести років позбавлення волі. Окрім нього, терміни ув'язнення отримали Валерій Густов — сім років позбавлення волі та його колишня дружина, яка працювала головним бухгалтером фірми "Інтер'єр сервіс Корпорейшн" — 6 років умовно.

Україна притулку не надала

Після лікування пан Салахутдінов не став повертатися в Москву, сподіваючись, що Апеляційний суд буде більш об'єктивним і скасує рішення першої інстанції. Проте він лише зменшив обсяг позовних вимог до 14,2 мільйона рублів, усе інше залишено без змін. Фарида Салахутдінова було оголошено у міждержавний розшук. — Напевне, на його місці за таких обставин ніхто назад не повернувся б, - говорить адвокат п. Салахутдінова Олег Зражевський. — Він розумів, що в Москві його одразу ув'язнять, а його сім'ї ніхто не зможе гарантувати безпеку. Зрештою, перебуваючи в Україні, він ні від кого не ховався. Лікувався у державних закладах, де при бажанні правоохоронні органи Росії могли б його знайти. Крім того, спільно з сином та українськими партнерами заснував будівельну компанію. Планував розвивати будівельний бізнес в Україні. Мені відомо, що російські правоохоронці кілька разів спілкувалися з його рідними. Нібито казали, що знають про його невинуватість, але змушені виконати вказівки керівництва. Якщо правоохоронці знали про його місцеперебування, то складається враження, що його затримання тривалий час було їм нецікавим, поки їм не дали відповідну команду. Затримали п. Салахутдінова в Рівному і помістили в місцевий слідчий ізолятор, де він провів більше року. За цей час захист намагався добитися статусу біженця в Україні, але отримав відмову. Єдине, що залишалося — чекати рішення російської сторони про депортацію. — За час перебування у слідчому ізоляторі здоров'я мого підзахисного знову погіршилося, - продовжує адвокат Зражевський, — йому кілька місяців довелось лікуватися під наглядом працівників СІЗО. Є рішення медичної комісії про те, що людина з таким захворюванням за українськими законами звільняється від відбування покарання. Але в Росії інакше. За кілька місяців з'ясувань було вирішено відправити Салахутдінова в Москву не поїздом, як зазвичай, а літаком. Час перебування у слідчому ізоляторі Рівного йому зараховано в загальний термін ув'язнення. Положення Європейської конвенції з прав людини, за якою ніхто не може бути позбавлений волі за те, що опинився серед боржників, представники ні вітчизняної, ні російської Феміди не врахували. За час проживання в Україні Фарид Салахутдінов почав будувати в Рівному багатоквартирний житловий будинок на вулиці Соборній, 416-Б. Зводився він за новою технологією, яка дозволяє зменшити витрати на будівництво, відтак здешевити вартість житла. Та і якість будівлі вища від аналогічних будинків, зведених за традиційними технологіями. Добудувати не встиг, тож завершував розпочате його син, Костянтин Салахутдінов.