Одним із здобутків свободи, яку ми маємо вже четвертий десяток років, стала легалізація слів, які раніше намагалися широко не вживати. Тепер ці слова щоденно звучать у публічному просторі і вільно публікуються. Тому що зручні. Навіщо намагатися пояснити причини труднощів чи проблем у тій чи іншій галузі нашого життя, коли можна сказати, що ми просто у дупі (сраці, жопі і т.д.)?
Ніби і гостро сказав, а насправді видав те, на що згадана дупа (срака, жопа і т.д.), власне, і здатна. Спосіб надійний і безвідмовний. Ним вже який рік користуються чи не всі наші політики разом із політологами, експертами, активістами та іншими учасниками публічного життя. Якщо їм вірити, то ми у згаданій дупі живемо вже який десяток років! І нічого — якось даємо собі раду. Як гриби після дощу ростуть новобудови, народ скуповує все, що можна, на численних ринках і в торгових центрах, практично усі мають по автомобілю, а дехто і по декілька, з України кожні десять хвилин відправляється літак на заморські курорти… І все це у нас називається «знаходитись у дупі». Відкинемо матеріальне, поглянемо на людське — українці активно створюють нові сім’ї, народжують та ростять дітей, коротше, живуть щасливо, незважаючи на те, що їм щодня нагадують, що вони у дупі. Щоправда, не всі нагадують. Тільки опозиція, яка критикує владу. Щойно ця опозиція стає владою, оспівана її лідерами дупа кудись зникає. Аж доки їх знову не переоберуть і вони знову не опиняться без влади. Взагалі цей процес зветься демократією, і придумали його стародавні греки кілька тисяч років тому. У нас цю демократію чомусь звуть дупою або іншими відповідниками цього терміна. Де причина, у чому загадка? Науковці, а точніше, ті з них, хто оперує більш різноманітними, ніж дупа термінами, кажуть, що це у нас від споконвічної бідності та пригнобленості. Бояться, мовляв, українці казати, що їм добре. Бо як скажеш, то у тебе все одразу відберуть. Саме тому українські політики, які мають по кілька маєтків, яким би позаздрив середніх розмірів імператор, щодня публічно стверджують, що живуть вони разом із нами у дупі. Лише виглядає вона у всіх по-різному. Що з цим робити? Гадаю, що нічого. Треба просто жити і бути щасливими на своїй українській землі. А хто не хоче, нехай залишаються у дупі. Це не я сказав, це вони самі!