За кілька днів православні християни славитимуть народження Ісуса Христа. Всі в один день, 7 січня. І лише в одній родині народження Ісуса святкуватимуть двічі. Це буде у селі Добрятин Млинівського району, де вже пішов до школи Ісус Райчук.
Зовні Ісус — звичайний хлопчик, який відрізняється від ровесників поки що лише не зовсім прийнятим серед українців іменем. Батьки його, Василь та Лариса, також нічим особливим, окрім найменування дітей, серед односельців не виділяються. Батько Ісуса (цікаво звучить, чи не так?) — безробітний, і коли не зайнятий на заробітках чи не порається у городі, ходить на зібрання пятидесятників. Загалом традиція давати дітям ті чи інші імена різна, навіть у єдиновірців. Ті ж самі католики, особливо іспаномовні, абсолютно нормально сприймають ім’я Хесус (іспанська транскрипція Ісуса). Так само прихильно ставляться католики до імені нашого біблійного праотця Адама та праматері Єви. Тому по всій земній кулі тих Ісусів, а також Адамів та Єв нелічено. Інша справа — православні християни, до яких традиційно належить більшість населення нашого краю. Називати дітей іменем Божим у православних традиційно не прийнято. Іншими біблійними іменами — скільки завгодно, а ось Ісусом? Оскільки держава у нас світська, громадяни вільні сповідувати будь-яку віру чи не сповідувати ніякої. Так само як і називати своїх дітей будь-якими іменами, які мають зареєструвати у відповідних державних органах. — Таке ім’я я обрав не заради слави, і не для того, щоб виділитись. Просто хотілось наблизитись до Бога, — пояснив кореспронденту РВ Василь Райчук. — Звичайно, було трохи страшно називати дитину таким незвичайним ім’ям. У Млинівському ЗАГСі спочатку навіть відмовилися зареєструвати дитину. Жінка, яка здійснювала записи, вирішила запитати дозволу в начальства. Лише наступного дня мого сина зареєстрували під ім’ям Ісус. Ті, хто нас знав, були здивовані таким вчинком і спочатку сприйняли все це насторожено. Однак з часом звикли до цього імені. А ось зареєструвати його молодшу на два роки сестричку під біблійним ім’ям Сара (запис ми вже робили в Добрятині, бо перебралися сюди жити) не склало жодних труднощів. Щоправда, люди казали, що таке ім’я — негарне. Судячи з усього, на те, що скажуть люди, пан Райчук не дуже зважає. Видно, вірить батько, що Боже ім’я допоможе синові в житті. Бо більше нічим, окрім нехитрого сільського харчу, безробітний Василь своєму синові навряд чи допоможе. Кожен сам вирішує для себе: або шукати можливість заробити більше, щоб дати своїм нащадкам достойні освіту і виховання, або обмежитись власне процесом народження дитини і наданням їй імені щоб надалі це ім’я допомагало. Питання, звісно, спірне. Кожен читач, подумавши, пригадає знайомих чи навіть друзів із незвичними іменами. Хтось несе ці імена через життя, додаючи до них зароблений працею авторитет і повагу, хтось ці імена змінює, досягши повноліття, а хтось взагалі на це не зважає. Мати, яка дала нашому краю ще одного Ісуса, окрім нього і дочки Сари, має ще двох дітей від першого шлюбу і трьох онуків. Та їхні імена навряд чи зацікавлять наших читачів. А ми перед великим святом, славлячи народження Христове, згадаймо і маленького Ісусика з Млинівщини. Нехай йому пощастить у житті більше і він здобуде ще щось, окрім Божого імені.
