Два з половиною роки тому відійшла у засвіти 98-річна Надія Косміаді — донька відомого рівненського художника Георгія Косміаді, яка на пенсії вирішила повернутися з-за кордону у своє рідне місто та облаштувати у ньому музей. І не звичайний, а присвячений саме творчості свого видатного батька. Для цього вона викупила квартиру у старому будинку на вулиці Драгоманова, де жила якийсь час. А згодом заповіла житло та колекцію картин обласному краєзнавчому музею. Мріяла, щоб у цій галереї й надалі збиралися митці, а рівняни та туристи могли насолоджуватися творчою атмосферою, споглядаючи полотна батька. Натомість і досі юридично це не музей, а квартира. А містом почали ширитися дивні чутки, ніби це приміщення в самому центрі Рівного може стати чимось іншим, якщо його здадуть в суборенду.
Алла Жижкевич, директорка обласного краєзнавчого музею:
— Надія Косміаді заповідала квартиру № 2 на вул. Драгоманова, 32, власні речі та колекції картин Рівненському обласному краєзнавчому музею. Станом на сьогодні це житлове приміщення згідно з договором перебуває в безоплатному користуванні Громадської спілки «Центр цифрової історії», в особі виконавчого директора Тетяни Самсонюк.
Цю квартиру передано за заповітом краєзнавчому музею, однак не поставлено на баланс краєзнавчого музею. Треба зробити оцінку, прийняти на баланс і подати відповідне клопотання до обласної ради. Щоб провести інвентаризацію, створено комісію — прийдемо до галереї 3 жовтня, у четвер.
Станом на сьогодні це квартира, і будь-які прийоми відвідувачів за технікою безпеки наразі є неможливими. Я спілкувалася з представниками творчих спілок, вони теж не проти відновити все це, щоб був допуск громадськості до цього місця. Ми повинні висунути пропозиції на громадське обговорення і тоді вирішувати, що буде з приміщенням… Але це буде пізніше. Нині головне — юридична процедура. Бо ці чутки, які ширяться містом, для мене незрозумілі — для чого це робиться?
Тетяна Самсонюк, співзасновниця Громадської спілки «Центр цифрової історії», заступниця директора краєзнавчого музею:
— Я знала особисто Надію Георгіївну і не могла дивитися, як два роки в тій квартирі все псується. Весь цей час приміщення було закрите і не опалювалося. Через це почалися незворотні процеси з творами мистецтва, які залишила Надія Косміаді. Картини, майно, кухня, все покрилося пліснявою… Та квартира проблемна, там дуже волого. Вона розташована на першому поверсі, знизу — підвал. Фахівці казали, що там відсутня вентиляція...
Ми думали, як краще зробити і вирішили з Олександром Булигою, що візьмемо Центр цифрової історії і відкриємо простір для людей, зробимо спільні з музеєм події. Антон Шинкарук з Інституту креативного міста теж долучився, він дуже добрий культурний менеджер і має велику грантову історію.
Узяли на себе всі комунальні платежі, перші два місяці допомагав меценат. За сигналізацію з власних коштів платив Олександр Булига, це немала сума. Разом з тим проводили й платні екскурсії, були заходи, під час яких люди донатили — все проходило через квитки. Ми ніколи нічого не приховували, це можна перевірити. У квітні найняли клінінгову компанію і заплатили з власних коштів 14 тисяч, бо пліснява була скрізь. За грантові кошти придбали стільці для проведення заходів.
Намагалися привернути увагу людей до цього простору. Проводимо різні заходи — від лекцій з мистецтва та літератури, до презентацій книг, творчих зустрічей та майстер класів (витратні матеріали зазвичай купує Інститут креативного міста), а музей долучається інформаційно. Уже було чимало цікавих подій і надалі є розпланована програма. Наприклад, Ірванець безкоштовно читає лекції з зародження літератури на Рівненщині. Але в жодному разі не можна сказати, що ідею Косміаді посунули. Навпаки, ми постійно про нього розповідаємо — і дорослим відвідувачам, і дітям. Саме цього і хотіла Надія Георгіївна, щоб у цьому місці був творчий осередок, щоб там збиралася інтелігенція. Була традиція, що коли до її батька приходили учні, то він їх пригощав — на таці були смаколики. Ми її продовжуємо. Тобто простір тепер — відкритий.
Але змінилося керівництво і змінився «вітер». Не буду називати імен, але деякі люди вважають, що здавати в оренду приміщення за 40 тисяч для музею нібито було б вигідніше. Я сама працюю в музеї й розумію, що музей завжди потребує коштів, що будівля аварійна (мали увійти у велику реставрацію, але почалася війна). Але ж не за рахунок цього приміщення! Олександр Булига був призначений розпорядником, аж раптом маємо прецедент — позов обласної ради проти нього за смішні провини. Можливо, це все нитки однієї історії? Ще коли Надія Георгіївна померла і спадкову справу оформляли, тоді уже йшли від певних людей розмови, що треба здати в юридичну практику, нотаріусам, наприклад… З нами не розірвали угоду. Але ми зараз у підвішеному стані. Що хочуть зробити з тим приміщенням? Квартира була передана музею Надією Георгіївною, ми не дуже це форсували, бо розуміли, що музей — це власність обласної ради. Якщо квартира переходить на її баланс, то переходить до майнового комплексу обласної ради, а далі незрозуміло, чи повертається на баланс музею? Щоб не стала службовим житлом. Після смерті Надії Георгіївни приходили і з такими пропозиціями, теж не можу назвати хто. Аргументували, що є керівники інших комунальних закладів, які доїжджають, і що добре було б мати житло. Тобто вже тоді були різні ідеї, що можна по-іншому його використовувати.
Записала Олена РАКС.
