З кишень платників податків на один день перебування державного чиновника у відрядженні в США виділяється до $290, в Японії — до $300, у Росії — до $187, у Франції — до $230, а в неспокійній Лівії — до $239. Такі норми передбачено у відповідній постанові уряду, яка набрала чинності з 1 квітня. Однак суми ці доволі умовні. У спеціальному додатку до цієї постанови йдеться про те, що учасникам офіційної делегації добові можуть бути збільшені до 50% понад норму.
Розмір такої надбавки, звичайно ж, залежить від статусу чиновника — чим він вищий, тим більше грошей відряджений отримає. Уряд подбав і про тих, хто не любить дешевих поїздів, літаків, морських лайнерів, а жити за кордоном воліє в дорогих готелях. На цей випадок чиновникам пропонується отримати «дозвіл керівника», і тоді подібні витрати будуть компенсовані в повному обсязі. Загалом хороші стосунки з керівництвом — запорука гідного відпочинку державних службовців. Адже правильно підготовлена робоча поїздка за кордон лише частково зайнята діловими зустрічами. Обов’язкові її складові, пише «Власть денег», — це огляд визначних пам’яток і, звичайно ж, шопінг. Загалом в українських громадян є багато приводів рватися в списки делегацій, які вирушають за кордон. Серед чиновників столичного штибу виробився стереотип: вони прагнуть побачити світ неодмінно за рахунок держбюджету. Щоб реалізувати це прагнення, потрібно потрапити до складу офіційної делегації. А питання про те, наскільки кожен конкретний її учасник ефективний в поїздці, лежить на совісті керівників делегацій. У лексиконі політиків впевнено закріпився іронічний термін «дипломатичний туризм». Особливо гостре суперництво в цьому питанні останні кілька років розгортається на парламентському напрямі. Народні депутати наввипередки намагаються вскочити в найбільш, що називається, «жирні» групи дружби з іноземними державами та міжнародними організаціями. Такими у Верховній Раді вважаються міжпарламентські групи співпраці з ЄС, ПАРЄ, НАТО і ОБСЄ. Вони, на відміну від більшості інших груп, за визнанням самих законодавців, непогано фінансуються.
В бюджеті області на «закордон» грошей — не жирно Поїздки керівництва нашого міста та області, як розповідають відповідні відділи міжнародного співробітництва, далеко не такі численні, та й оплачуються вони не з державного, а з місцевих бюджетів, де на ці цілі передбачаються не такі великі суми. Та й часу на поїздки у місцевих керівників не стільки, як у не надто утруднених законотворенням народних депутатів. Запрошення, кажуть, є, тільки їздити часто немає змоги. Як розповів начальник відділу міжнародного співробітництва Рівненської облдержадміністрації Олександр Муран, делегація у закордонну поїздку формується залежно від рівня поїздки та поставлених цілей. В середньому це буває осіб з п’ять. Скажімо, наприкінці червня до Польщі на запрошення маршалка Вармінсько-Мазурського воєводства Яцека Протаса поїхали чотири особи — голова облдержадміністрації Василь Берташ з керівником своєї прес-служби Юлією Гуменюк, голова облради Юрій Кічатий та вже згадуваний Олександр Муран. Вони вивчали, як там працюють над покращенням якості життя місцевих громад. Добові на відрядження до Польщі становлять від 38 до 120 доларів. — У червні на оплату відряджень з бюджету області передбачено всього дві тисячі гривень, — прокоментував Олександр Муран, — а у першому кварталі, скажімо, три місяці поспіль грошей на відрядження не виділяли взагалі. У таких випадках утворюється заборгованість. Проте оплата добових залежить ще й від програми перебування: якщо ми їдемо на запрошення і воно передбачає усі витрати за рахунок приймаючої сторони, наша бухгалтерія може оплатити добові не повністю, тобто по максимуму, а частину суми. Останнім часом Василь Берташ їздив до Польщі у складі делегації разом з головами облдержадміністрацій інших областей, торік був в Астрахані на запрошення губернатора (добові до Росії обходяться в 37-150 доларів) та в Гданську (Польща). Був пан голова ще у Литві, набирався досвіду у питанні роботи котлів на альтернативному паливі, які можна було б використати й у нас. — Перелік осіб, які їдуть у закордонне відрядження, формується залежно від його цілей, — зауважив п.Муран. — Бувають також ініціативні візити, коли облдержадміністрація має потребу у вивченні того чи іншого питання і звертається з відповідним проханням до Міністерства закордонних справ чи до посольства України в тій державі, досвід якої збирається вивчати. Такі візити приймаюча сторона не оплачує. Якщо в бюджеті грошей на той час немає, їдуть власним коштом або в борг бюджету.
Хомко їздить за кордон і на власному автомобілі Міський голова Рівного Володимир Хомко останнім часом у відрядженнях за кордоном побував кілька разів. При цьому запевняє, що коштом міського бюджету часто взагалі не користується, за свої їздить. — Поїздки оплачуються по-різному, — каже Володимир Хомко. — Остання, в США, куди від Рівненщини я їздив удвох з начальником головного управління економіки облдержадміністрації Ігорем Тимошенком, оплачувалася повністю коштом конгресу США. Ми їздили за програмою «Відкритий світ» на запрошення координатора цієї програми в Україні за темою «Управління місцевими громадами». До Києва їхав службовим автомобілем «Тойота Камрі», далі все — за рахунок приймаючої сторони. Добових я не брав, бо є достатньо забезпеченою людиною, щоб мати потребу в таких коштах. Ця поїздка до США для міського голови стала найцікавішою з усіх останніх. Він ознайомився з роботою тамтешньої міської ради, суду, пожежної служби, поліції, медичних закладів, тюрми, водопровідно-каналізаційного господарства, департаменту стратегічного розвитку та багато іншого. Чим гості цікавилися, на ті теми їм організовували лекції. Від насиченості програми щодня просто з ніг валилися. У конгресі послухали також про їхнє бачення ситуації в Україні, інвестиційний клімат, правовий та конституційний досвід США. Є й такі відрядження, в які міський голова їздить власним автомобілем за власні гроші. Таких поїздок останнім часом було дві — в Німеччину й Польщу та в Чехію. — Їздив приватним автомобілем за власний рахунок, — пригадує міський голова. — З головним лікарем міської лікарні Євгеном Кучеруком і моїм водієм їздили в невеличке німецьке місто Бадкісинген, це місто-побратим. Спочатку заїхали в Забже вручити нагороду професору Зембалі за допомогу нашій лікарні, після чого поїхали в Німеччину. Бадкісинген має колосальний досвід в озелененні, і та поїздка була з нашої ініціативи. Уже цього року ми замовляємо підвісні культури, тобто вазони, що ростуть на деревах. Невдовзі їх можна буде побачити у спеціальних формах на Майдані Незалежності й Театральній площі. Запозичимо також їхній досвід вирощення розсади. Можна було й більше взяти для себе, але фінансові можливості наші та їхні важко навіть порівнювати. За свої гроші й власним авто їздив міський голова також у Чехію — домовлятися про купівлю тролейбусів. Щоправда, добові тоді отримував за рахунок бюджету міста. Каже, що не такі це великі гроші і що там за них «точно не проживеш». Їздили із заступником голови облдержадміністрації Володимиром Новаком і директором «Рівнеелектроавтотрансу» Степаном Загинеєм. Каже, що завдяки зв’язкам останнього тролейбусний парк Рівного, хоч не так швидко й не новими машинами, та все ж помітно оновлюється. Поїздка пана голови в Астрахань бюджету міста обійшлася, з його слів, безкоштовно: летіли чартерним рейсом, бізнесмени, які з ними їхали, все оплачували самі, добових теж не брали.
| |
 | З Астраханню, куди Василь Берташ їздив торік, склалися особливо «теплі стосунки» |
До чого цей досвід можна «притулити»? Чи можливо скористатися набутим у тих поїздках досвідом і як саме — Володимир Хомко коментує так: — Іноді кажуть про прийняття інтуїтивних управлінських рішень. Насправді такі рішення можна прийняти, коли маєш великий досвід і багаж знань у цій галузі, які накопичуються й у результаті таких поїздок. Безумовно, я не зможу переробити закони чи Конституцію України, бо це за межами моєї компетенції. Але якщо йдеться про ОСББ — я бачу, як це могло бути в Штатах і як це можна зробити у нас, хоча наше законодавство інше. Загалом я вважаю, що у мене доволі прогресивний світогляд, проте не впевнений, що він такий же у тих, хто стоїть вище за мене. Скажімо, нинішній варіант місцевого самоврядування в Україні не є оптимальним. Кому потрібно, щоб Київ давав субвенції на ремонт доріг, потім на кожну ділянку дороги робити проект — і везти його в Київ на затвердження? Адже це мільйони документів з кожного міста й села! Очевидно, міністри та народні депутати теж бувають за кордоном, та якби та людина, що приймала таке рішення, поїздила хоча б зі мною, вона б так не вчинила. Напевне, не вивчала вона такий досвід за кордоном або їздила не на Захід, а на Схід. Або ми не знаємо справжньої мети людей, які приймають подібні рішення. Армія і зовнішні відносини — ось що є державною справою, в усьому іншому ми самі собі раду дамо. Якщо ми хочемо мати незалежну демократичну державу, то владі на місцях треба давати усе більше повноважень. А якщо прагнемо повернутися до СРСР, треба робити навпаки, і це — істина. Найцінніший в цьому питанні для нас саме польський досвід, бо Польща реалізувала свої перетворення порівняно недавно, американці ж — дуже давно. А в закордонні відрядження я й далі планую їздити, мені це цікаво й потрібно. Зловживати цим інтересом не буду.
