Згідно з афішею у суботу на рівенському мототреці проходила міжнародна товариська зустріч зі спідвею між командами України та Польщі.
Що може подумати рівенський прихильник мотогонок, прочитавши таку афішу? Звісно, що: у нас змагатимуться збірні згаданих країн, а відтак треба відміняти усілякі там дачі та гриби, класти до кишені щонайменше шість гривень (вартість квитка) і чимскоріш на мототрек вболівати за своїх. Власне, вболівальники так і зробили, їх на трибунах сонячного суботнього дня зібралося майже під зав’язку. Рівенські вболівальники — молодці! Чого не скажеш про людей, безпосередньо причетних до спідвею, адже ніяких збірних (у зрозумілому прихильникам спорту сенсі) і близько не спостерігалося. Так і хочеться перефразувати діалог з «12 стільців»: — Отец, а спидвеисты у вас в городе есть? — Кому и Мусиевский спидвеист... Отож за команду України, крім згаданого Мусієвського, їздили: Велесик, П’ятничко, Юрійчак, Сенько та Борисенко. За винятком останнього, гонщики, яких елітою вітчизняного спідвею язик назвати не повернеться. Як тут не згадати ще одну цитату: «Я его слепила из того, что было!» (це про склад української команди). Для того, щоб Україна на фоні гонщиків другої польської ліги (а саме вони представляли Польщу) не виглядала посміховиськом, до її складу додали поляка з грізним прізвищем Рембас, який у підсумку і приніс найбільше очок, і тому наші програли усього-на-всього 39:51. У цій ситуації вболівальники, які, ще раз нагадаю, за очікуване видовище виклали 6 гривень, з повним правом можуть запитати, а де ж Марко, Лятосинський, Гайдим, Колодій, Трофимов, Попцов, врешті-решт? З першими трьома усе зрозуміло — вони травмовані (дай їм Бог здоров’я). З іншими трьома усе складніше. Для роз’яснення ситуації доведеться розпочати здалека. На сьогодні у Рівному існує дві різні за потужністю спідвейні сили. Перша — це Володимир Трофимов і «сотоваріщі». Ця сила має команду «Україна», що виступає у російській лізі, а також «Спідвей-клуб-Трофимов», який змагається на внутрішній арені. Трофимов зарекомендував себе як хороший організатор, він зібрав навколо себе майже усіх найсильніших гонщиків країни. Інша сила — це ОСТК (клуб при обласному Товаристві сприяння обороні України) та міська федерація мотоспорту, очолювана відомим у минулому гонщиком і тренером Григорієм Хлиновським. Гонщиків, на щось здатних, ця сила не має, через що ОСТК так і не спромігся виставити команду на клубний чемпіонат України (Трофимов там переміг), зате має мототрек. Саме ця сила проводить у Рівному усі офіційні українські змагання, а також деякі комерційні старти типу Україна — Польща. Їх підтримує міська влада. Стосунки між згаданими силами складаються непросто, адже і там, і там люди доволі амбітні. І гонка, про яку йде мова, лише підтвердила натягнутість цих стосунків. Зрозумівши, що зі складом української команди виходить повний прокол, організатори звернулися до Трофимова, щоб той разом з Колодієм позмагався, запропонували гарні очкові, але Трофимов відмовився. Судячи з усього, вирішив просто показати конкурентам, хто чого вартий, хоча й сказав банальне: не знайшли спільної мови. У принципі воно, можливо, й правильно, адже, як писав О’Генрі, «Болівар двох не витримає». Ось лише вболівальників трішки шкода, вони ж не вникають у ці нюанси, візьмуть і дружно не прийдуть на чергову гонку, влаштовану цього разу вже самим Трофимовим, і доводь тоді, що ти не верблюд, а організатор змагань високого гатунку. Шість гривень можна і по-іншому використати: якщо брати в гастрономі, якраз добре виходить.
