Від одного лишень погляду на обвуглене тіло 33-річного Віктора робиться моторошно — медичні фахівці відділення інтенсивної терапії Дубенської міськлікарні переконують, що уражено 40 відсотків поверхні шкіри, та здається, що немає на ньому жодного неспаленого місця. Кількахвилинне перебування у вогняній пастці каналізаційного люка нині він ототожнює з перебуванням у пеклі.
Від одного лишень погляду на обвуглене тіло 33-річного Віктора робиться моторошно — медичні фахівці відділення інтенсивної терапії Дубенської міськлікарні переконують, що уражено 40 відсотків поверхні шкіри, та здається, що немає на ньому жодного неспаленого місця. Кількахвилинне перебування у вогняній пастці каналізаційного люка нині він ототожнює з перебуванням у пеклі. — Я спустився до каналізаційного колодязя, щоб дістати металолом, — розповідає Віктор. — Було неглибоко. Десь у зріст дорослої людини. Металобрухту не знайшов, тож вирішив запалити цигарку. Їдкий запах газу метану Віктора не зупинив, не насторожив. Подальші події пам’ятає дуже чітко: — Мене з усіх боків охопило полум’я. Довкола — стіни колодязя. Я не міг ухилитись, накритися, все палало… Вибратися із вогняної пастки йому допомогли двоє перехожих. Вигляд палаючого чоловіка їх ошелешив. Ще більше вразило, коли той самотужки вирушив до сусіда, щоб викликати «швидку» та попрохати хоч якийсь одяг. Такі активні дії Віктора були спричинені перш за все опіковим шоком. Кожен день перебування тяжкохворого у відділенні інтенсивної терапії Дубенської міської лікарні розпочинався боротьбою медичних фахівців відділення за його життя. Лікарі робили усе можливе, щоб якнайшвидше подолати кризовий стан та мати змогу перевести хворого на лікування до обласного опікового центру. Півтисячі гривень Віктор потребує на лікування щодня. Про себе Віктор розповідає неохоче. Зауважив лишень, що розлучений, має доньку, зараз безробітний. Певний час їздив до Москви на заробітки, нині ж перебивається підробітками. Металобрухт пішов шукати також не від доброго життя, потрібно було бодай за щось харчуватися.
