Для своїх давніх друзів і просто шанувальників важкої рок-музики виступали в МПК «Текстильник» минулого тижня Саша та Льоля Шмельови, в музичному світу просто «Шмелі». Їх виступ яскраво підтвердив — у нас дуже добре вміють забувати.
«Шмелів», очевидно, забули. Років шість тому «Яма» чи той же «Текстильник» тряслися від мас оригінального вигляду фанатів панк-року, стаючи свідками драйвових і стовідсотково панкових акцій, щоправда, за повної відсутності професійної майстерності. А потім «Шмелі» поїхали за щастям у Москву, де, за визначенням одного давнього слухача, закінчилась творчість і почалося те, що називають кон’юнктурою ринку, щоправда, з якісними музикантами. Звісно, подружжя Шмельових — мозок команди — не почало грати «рокопопс», але все-таки щось змінилось. І, мабуть, цю зміну рівенський глядач не зрозумів. Так само, як не зрозуміли «Шмелі», що Рівне — це не Москва чи Київ, де «на ура» піде і старе, і нове з «шмельовської» творчості. Рівне не хотіло чути нові речі, де від старого панк-року залишилось мало, проте додалось багато гітарного важкого драйву. А старі, добре відомі тим кільком десяткам глядачів пісні, вже не хотів грати сам Шмель. У результаті старше покоління «шмельовських» друзів залишало зал з простим коментарем: «Туфта!». Хоча й їм цікаво було спостерігати за «ніякою» грою лідера команди на бас-гітарі, бородатого Ростислава Щербатка за «самограйкою» та традиційними еротично-шаманськими рухами Льолі. P.S. Після Рівного Шмелі пограли у Дубенському пивбарі, а потім відчалили в Київ.
