«На день залишив кран, а тут уже таке… Але добре, що хлопці цілі. А техніку відремонтуємо», — спокійно говорить військовий.
Ця впевненість знаходити рішення за будь-яких умов і стала причиною його позивного — «Генератор». Побратими з 23-го інженерно-позиційного полку Командування Сил підтримки ЗСУ жартують, що він постійно генерує ідеї. Цей позивний приріс до нього так само міцно, як камуфляж до щоденного життя.
Шлях Назарія до війська був не прямим. Родом з Рівненщини, він здобував освіту в Києві, працював за кордоном. За два дні до повномасштабного вторгнення він інтуїтивно повернувся в Україну. 24 лютого 2022 року все змінилося.
«Мене не мобілізовували спочатку, бо був обмежено-придатним. Але згодом я все ж став військовослужбовцем ЗСУ. А слідом за мною пішов мій батько — у нас кілька днів різниці між мобілізацією», — розповідає солдат.
Його військова спеціальність — оператор крана. Шлях до неї був непростим, але мотивація була сильнішою за труднощі. «Я не шкодую, що одягнув камуфляж. Бо якщо не служити, ворог прийде до мого дому. Самодисципліна та чітке розуміння мети допомагають нам робити все можливе, аби перемогти», — переконує Назарій.
Війна розкидала його з батьком по різних напрямках. Одного разу їх розділяли лише три кілометри, але запланована зустріч так і не відбулася через раптовий обстріл.
Цей досвід, як і щоденні виклики фронту, змінили його. Він став міцнішим, уважнішим і більш філософським. «Обстріли навчили цінувати життя й кожну мить. Воля дається важко. І так хотілося б, щоб цивільні розуміли, яку ціну ми платимо за свободу. Люди звикли, що ми тримаємо фронт, і їм здається — це буденність. Але війна нікуди не поділась», — зазначає він.
Назарій впевнений, що навіть після перемоги Україні доведеться бути сильною та готовою до захисту, адже російська загроза нікуди не зникне.
За мужність і героїзм, вірність присязі та високий професіоналізм солдат Назарій був нагороджений медаллю Міністерства оборони України «Хрест доблесті» та почесною відзнакою свого полку «Надійний захист у бою».
А дощ тим часом продовжував бити по накриттю, нагадуючи, що війна триває, і тисячі таких, як Назарій, кожен день генерують не ідеї, а нашу спільну волю до перемоги.
