Про те, що не все так гладко в роботі рівенської структури «Укртелекому», здогадується кожен, хто хоч трохи уявляє її роботу в умовах дефіциту в наданні послуг зв’язку. Те, що її керівництво не бажає розповідати журналістам, а отже, і громадськості, про зловживання, зрозуміло. Однак якщо ці порушення виходять за межі адміністративного покарання винуватців, то стають предметом розгляду правоохоронних органів у вигляді кримінальної справи. Кримінальна справа, в якій фігурують порушення, що стосуються переоформлення телефонів по правонаступництву та передачі в оренду телефонізованих приміщень, безпідставного списання дебіторської заборгованості та ін., була порушена в кінці 2001 року, слідство все ще триває. А тим часом розголосу набуває дивна історія зі звільненням з роботи начальника центру з обслуговування споживачів Володимира Гаврилюка (на фото).
Прізвище Гаврилюк досить поширене в нашому поліському краї, однак серед своїх однофамільців Володимир Гаврилюк виділяється тим, що вважається впливовою людиною в Рівному. Так стверджують тому, що відділ Рівенської дирекції «Укртелекому», який він очолює, займається встановленням і обслуговуванням телефонів. Тож доки існуватиме черга з бажаючих мати зв’язок, доки не вистачатиме майстрів для забезпечення надійної роботи вже встановлених телефонів, ця посада, хто б її не обіймав, матиме вагу. Останнім часом роботою Володимира Гаврилюка, який 26 років відпрацював в «Укртелекомі», не задоволене керівництво — упродовж двох років із звинуваченням у порушенні трудової дисципліни його двічі звільняли з посади: у 2001 році суд поновив його на роботі, але очолював сервісний центр п.Гаврилюк недовго — минулого тижня знову видано наказ про його звільнення, який він також збирається оскаржувати. Директор Рівенської дирекції ВАТ «Укртелеком» Володимир Кравчук, на наше прохання прокоментувати це звільнення, був небагатослівним. Він лише підтвердив: начальника сервісного центру Володимира Гаврилюка звільнено за порушення трудової дисципліни, за систематичне без поважних причин невиконання своїх обов’язків, визначених трудовим договором. При цьому директор зауважив, що це суто виробниче питання не варте широкого розголосу і що від такого його вирішення товариство лише виграє. З цього коментаря так і не зрозуміло, що порушив Гаврилюк — може, на роботу запізнювався? Натомість нині безробітний Володимир Гаврилюк свої трудові відносини, а відтак і перебіг з’ясування стосунків у залі суду з Рівенською дирекцією «Укртелекому», побажав висвітлити ширше: — 3 грудня 2001 року мене звільнили начебто за грубе порушення трудової дисципліни стосовно дотримання технологічної та фінансової диципліни при переоформленні телефонів по правонаступництву та передачі в оренду телефонізованих приміщень, безпідставне списання дебіторської заборгованості і т. д. Вважаючи ці звинувачення на мою адресу абсолютно безпідставними, я, зрозуміло, звернувся до суду. Рішенням Рівенського міського суду від 28 лютого 2002 року мою правоту було визнано. Відтак Рівенська дирекція ВАТ «Укртелеком» поновила мене на посаді директора ЦОСПП і відшкодувала мені середній заробіток за час вимушеного прогулу. Виконавши це рішення суду, дирекція водночас подала на нього апеляцію. Але знову не домоглася успіху. Рівенський апеляційний суд 13 грудня 2002 року визнав рішення міського суду про моє поновлення на роботу правомірним. Проте за цей час, між моїм поновленням на роботі й ухвалою апеляційного суду, дирекція встигла оголосити мені дві догани. Я вважаю їх, як і попередні звинувачення, безпідст авними, а тому знову звернувся до суду. Відповідні позовні заяви суд об’єднав в одну цивільну справу, розгляд якої було призначено на 17 лютого цього року. На жаль, у призначений день розгляд моїх позовних заяв закінчився тим, що його було відкладено на 21 березня, оскільки Рівенська дирекція попросила у суду відстрочки, щоб запросити на розгляд справи свого юридичного представника з Києва. Тим часом, через три дні після цього засідання, дирекція поквапилася мене звільнити. Я ж знову буду змушений звертатися до суду. І не тому, що так вже хочу повернутися в «Укртелеком», в якому я пропрацював 26 років, а тому, що відчуваю необхідність довести свою правоту. А загалом причини свого конфлікту з дирекцією вбачаю у наступному. У жовтні 1998 року тодішній «Рівнеміськтелеком» зазнав реорганізації, в результаті якої виникла така структура, як центр обслуговування споживачів, який я очолив. При цьому бухгалтерія залишилася у підпорядкуванні дирекції, а розрахункова група — у моєму. Порушення, в яких звинувачує мен е дирекція, допустили підпорядковані мені спеціалісти розрахункової групи, щоправда, не без відома або через халатність підпорядкованих Володимиру Кравчуку бухгалтерії та відомчого контрольно-ревізійного відділу. Але знову наголошу, працівники розрахункової групи підпорядковуються мені виключно адміністративно. Тим часом, як за ведення ними бухгалтерського обліку, кредиторської й дебіторської заборгованості, обліку розрахунків, товарообмінних операціях, векселях та ін. відповідає централізована бухгалтерія, підпорядкована дирекції. Тому насправді саме вона й винна у тих порушеннях, в яких натомість намагається звинуватити мене.
