В один з гаванських готелів у січні 2010 року з’їхалися сотні людей у чорних костюмах. Кожен з них одержав листа із запрошенням відсвяткувати сторіччя існування масонства на Острові свободи. У радянські часи Куба залишалася єдиною соціалістичною республікою, де легально діяв орден масонів. Причину довгожительства кубинських «каменярів» пов’язують з тим, що рідний брат і спадкоємець Фіделя Кастро Рауль довгий час керував ложею Острова свободи. А символіка ложі давно стала частиною національного колориту Кубинської республіки. Циркуль із трикутником повсюди прикрашає тутешню архітектуру і предмети побуту. Ці символи оточували майбутнього главу Національного банку України протягом п’яти років. Рівно стільки Володимир Стельмах провів на Острові свободи, у далеких 1980-х працюючи радником міністра-президента Національного банку Куби. Кубинські враження пана Стельмаха — одна з ланок ланцюжка, що пов’язує масонів, НБУ й українські гроші. Але далеко не єдина. Хто і чому поставив масонський символ на українській банкноті?
Скандальна «п’ятисотка» 15 вересня виповнюється чотири роки, як на українських грошах з’явився «масонський слід». З того дня на кожного власника 500-гривневої купюри дивиться око в трикутнику. Символ, що нагадує «Променисту Дельту» «вільних каменярів», підігрів чутки про масонську змову в українській політиці. Жодна банкнота, випущена до цього, на зв’язок авторів українських грошей з таємничими братствами не натякала. На цей нюанс встиг натякнути Олександр Мороз, котрий на той час «викривав» високопоставлених українських масонів. За іронією долі глава НБУ виявився в їхньому числі. Володимир Стельмах був нагороджений тим самим Орденом Св. Станіслава, за яким помилково закріпився «бренд» сучасного українського масонства, з цілою купою невтішних стереотипів. Так що, підписуючи дизайн «п’ятисотки», голова Нацбанку мав вагомі підстави передчувати черговий «масонський скандал». Але вирішив обійтися без публічних пояснень. А центробанк обмежився лаконічною заміткою на офіційному сайті. Мовляв, таємничий трикутник має безпосереднє відношення до філософських робіт головного героя банкноти — Григорія Сковороди. Цього виявилося явно недостатньо, щоб приспати підозрілість преси. Багатозначне мовчання головного банкіра розпалило інтерес до банкноти настільки, що замість інсайдерської інформації про курс гривні до нього почали звертатися з питанням про трикутник. Екс-заступник голови НБУ Сергій Яременко при нагоді також поцікавився в колишнього шефа загадковим символом: «Я задавав запитання Володимиру Стельмаху, чому на нашій купюрі з’явився цей знак, на що він мені не відповів. Посміхнувся й все. Думаю, що він не тільки затверджував цей символ, але і сприяв тому, щоб він був присутній на грошах». Шанс поставити суперечливий знак на найбільшій українській банкноті був ще в другого керівника НБУ Вадима Гетьмана. При ньому розроблялися перші варіанти дизайну «п’ятисотки». На той час парламент затвердив Григорія Сковороду як героя «резервних» п’ятисот гривень. А Василь Лопата, художник, що створював портрети для перших сучасних грошей, запропонував свій ескіз цієї купюри. На ній, крім українського філософа, що читає книгу, і будинку Києво-Могилянської академії, зображено аркуш паперу, перо з чорнильницею і свічку. Але немає і натяку на «Всевидюче око». Втім, п’ятисотенна купюра Василя Лопати так і не була надрукована. Нардеп-»бютівець» Сергій Терьохін входив у комісію з розробки перших українських грошей: «Перші гривні друкувалися в Канаді, керував процесом голова НБУ Вадим Гетьман. Тоді були надруковані всі купюри номіналом до 200 грн. Але 200 грн. були заховані за порадою іноземних експертів, щоб не викликати інфляційні очікування, і введені в обіг значно пізніше. А 500 грн. тоді навіть не друкували». Робота над дизайном «п’ятисотки» у її сучасному вигляді стартувала тільки в лютому 2006 р. Купюру обговорювали і затверджували дев’ять місяців. На той час коло осіб, причетних до розробки, помітно скоротилося. Геральдист Олексій Руденко, автор портрета Івана Мазепи на десяти гривнях і численних ескізів для інших купюр, — один з тих, хто поступово був відлучений від співпраці з центробанком у питаннях розробки банкнот. За його словами, Нацбанк мотивував це тим, що сторонні художники не можуть мати доступу до секретної інформації про захист купюр. Цим засекречування історії розробки банкнот не закінчилося. З міркувань безпеки ті, хто до недавніх пір мав безпосереднє відношення до створення українських грошей, зараз за власною ініціативою знищують особисті архіви. Принаймні такі зізнання довелося чути.
Коло посвячених Ключ до розгадки походження масонського знака на гривні знаходиться на окраїні Києва, по сусідству з пустирями Троєщини. Там, на Банкнотно-монетному дворі і Банкнотній фабриці НБУ, розробляються основні елементи дизайну українських грошей. Керівники цих підрозділів згодом погоджують усі запропоновані символи з вертикаллю чиновників НБУ й особисто з його головою. Вони визнають, що ідея поставити трикутник з оком народилася в НБУ. І стверджують, що відбулося це у відділі дизайну кузні українських грошей. «Це пропозиція групи наших художників, — згадує історію «п’ятисотки» Руслан Арешкович, тодішній гендиректор Банкнотно-монетного двору. — Ми створили серйозний високоінтелектуальний відділ дизайну Банкнотної фабрики, що працює над образом як портрета, так і купюри в цілому. Кожен, кому доручено займатися банкнотою, сідає за книги й історичні матеріали, аналізує їх. У випадку з купюрою номіналом 500 грн. наші художники підібрали всю літературу, що стосується діяльності Григорія Сковороди, і серед інших подали таку пропозицію, яка була прийнята експертною радою з питань дизайну і захисту банкнот НБУ». Підтверджує цю версію і Роман Гаврилюк, директор Банкнотної фабрики: «Споконвічно Нацбанк задає тільки тему головного малюнка на основному і зворотному боці, тобто портрета і будинку. А ми вже наповняємо банкноту різними елементами так, щоб вони вписувалися в дизайн і мали безпосереднє відношення до даного героя. Попередньо детально вивчаємо його біографію і роботи. На щастя, зараз і в Інтернеті можна багато чого знайти». Хід думки розробників дійсно привів нас у Всесвітню павутину. Під час пошуків група художників спиралася на два основних джерела інформації про символи, якими користувався бродячий філософ. Перший — сайт litopys.org.ua, що містить двотомник усіх творів Сковороди. В одному з них (”Діалог. Ім’я йому — Потоп змін”) є авторське пояснення трикутника з оком. Другий — фотокнига «Наш перворозум», випущена в 2004 р. видавництвом «Спалах». У ній розробники знайшли малюнок трикутника, зроблений рукою філософа. Символ на купюрі відрізняється від цього зображення лише колірною гамою. Імена художників, що зобразили цей знак на гривні, Нацбанк зберігає в секреті. Однак нам вдалося довідатися їхні прізвища з власних джерел. Дизайн банкноти створювали художники-графіки Віталій Козаченко, Андрій Кальченко, Юрій Кульбашник і два художники комп’ютерної графіки — Юрій Панфілов і Сергій Кугут. Щоправда, підтвердити версію керівництва вони не готові. Як, утім, і спростувати. Спілкуватися з журналістами на цю тему художники навідріз відмовляються, побоюючись звільнення. Як би там не було, а трикутник з оком не міг з’явитися на українських грошах без участі багатьох високопоставлених керівників НБУ. Ескізи без цього елемента, запропоновані художниками, вони відкинули. До рішення банкірів де-факто приєдналися тодішній Президент Віктор Ющенко, з яким голова Нацбанку обов’язково радився в питанні дизайну нових купюр, і вчені. Спілкування з останніми передбачено секретною інструкцією НБУ з розробки банкнот. Їхня функція полягала в тому, щоб підказати Нацбанку, де шукати портрети і малюнки Сковороди і пояснити зміст останніх. В’ячеслав Брюховецький, почесний ректор Києво-Могилянської академії, де навчався філософ, підтвердив: «Звернення з НБУ дійсно було, на кафедру філософії. Було ціле листування. Вони просили прокоментувати, що означають деякі малюнки, а не запропонувати їх». Нацбанк перелічив ще ряд наукових інститутів, підтримкою яких заручався, і уточнив: «Надані зазначеними установами рекомендації щодо авторських малюнків Г. Сковороди для використання їх на банкноті номіналом 500 гривень грунтувалися на тому, що ці малюнки присутні в його рукописах і листуванні й ілюструють його філософські погляди. Відповідно до висновку Інституту філософії імені Григорія Сковороди розміщення малюнків Г. Сковороди на банкноті номіналом 500 грн. є цілком етичним, якщо це обумовлено художніми і змістовими розуміннями». Так, одержавши схвалення і численні трактування трикутника з оком, Володимир Стельмах зробив вибір на користь цього знака.
Значення символу Сковорода використовує термін «єгипетський трикутник» і пояснює малюнок алегорично: «Кожен, хто з Піфагором розгадав фігурний трикутник, який означає істину, той бачить, як у ньому 3, 2 і 1 є тим самим». Значення аналогічного зображення в «Повній енциклопедії символів» близьке до того, про що писав філософ: «У сакральній геометрії форма рівностороннього трикутника є символічний образ Бога, в якому «узнающий, узнаваемое и узнавание» — те саме: 3 в 1 і 1 в 3». Нацбанк, у свою чергу, оперує відразу декількома трактуваннями малюнка Сковороди: «трисонцева єдність», «недремне око» і сковородинська ідея «трьох світів» — макрокосмосу (світу), мікрокосмосу (людини) і «символічної» реальності, що поєднує перші два поняття. Втім, усі криптографічні версії мають таке ж право на існування, як і дискусії про те, кому насправді належить загадковий знак. Він використовується декількома релігіями і культурами, і це дає підстави прихильникам «релігійної версії» стверджувати, що Сковорода намалював саме християнський символ. Цю версію наполегливо захищає доктор історичних наук Марія Дмитрієнко. У статусі завідувача відділу спеціальних історичних дисциплін Інституту історії вона консультувала НБУ під час розробки 500-гривневої купюри: «Ми оцінювали загальний вигляд банкноти. Дуже сучасно вона виглядає в контексті світової символіки. Не придумуйте тільки, що цей трикутник — символ масонів. Це «Всевидюче око», воно передає християнську символіку». Павло Вялов, Великий Магістр Міжнародного Ордена Святого Станіслава, якому приписували масонську діяльність, теж схиляється до християнської версії: «Християнська символіка оперує поняттям «Око Господнє» як символом божественного всезнання, всевідання, мудрості, долі, промислу Божого і провидіння». Зате справжні масони в цьому символі бачать «канонічну Дельту» «вільних каменярів». Тим більше що одна з умов посвяти в братерство — віра в Бога, безвідносно до релігії. А більшість символів ордену перетинається із символами іудаїзму і християнства. Напевно, подвійний зміст знака розуміли й у НБУ. Один з тодішніх заступників голови Нацбанку Олександр Савченко висловив свої припущення: «Сковорода був інтегрований у популярні тоді філософські школи, був членом кількох товариств. Хтось називав їх масонськими або лицарськими, але зараз уже важко сказати про це щось достовірно. Ці товариства мали свої знаки. Це було модно і відповідало духу часу. Очевидно, Сковорода дійсно бачив у цій символіці щось особливе. Але не думаю, що розробники купюри розуміли під цими символами щось більш глибоке». Як би там не було, а знак, зображений на купюрі, настільки ж християнський, іудейський або єгипетський, наскільки і масонський. Хоча справжні масони до його появи на українській банкноті мають лише непряме відношення. Представники Нацбанку зізнавалися, що затвердили «Всевидюче око», оскільки вважали, що воно осучаснить дизайн купюри. Можливо, за аналогією з пірамідою на доларі. Або трикутником на храмах Куби. Тепер кожен, хто хоча б раз використовував купюру в 500 грн., безпосередньо доторкнувся до однієї із найдивніших таємниць української фінансової системи.
