З двома медалями повернувся з Мінська, де проходив чемпіонат світу з ловлі риби на мормишку, рівнянин Іван Щевич. Наш досвідчений рибалка разом із партнерами по збірній України виборов командне "золото", а також став срібним призером в особистому заліку. І якщо командні медалі з рибних мундіалів рівнянин вже привозив, то особистих нагород на такому рівні у нього ще не було. Загалом участь в змаганнях брали команди з 14 країн, у тому числі таких неблизьких, як Монголія та США.
З двома медалями повернувся з Мінська, де проходив чемпіонат світу з ловлі риби на мормишку, рівнянин Іван Щевич. Наш досвідчений рибалка разом із партнерами по збірній України виборов командне "золото", а також став срібним призером в особистому заліку. І якщо командні медалі з рибних мундіалів рівнянин вже привозив, то особистих нагород на такому рівні у нього ще не було. Загалом участь в змаганнях брали команди з 14 країн, у тому числі таких неблизьких, як Монголія та США. — Наша команда складалася з п'яти основних учасників та одного запасного, — розповідає Іван Щевич. — Перед тим як поїхати на чемпіонат світу, на цій же водоймі у нас був ретельний відбір, який складався з восьми турів. На право захищати кольори збірної претендували 12 рибалок. Зрештою ми виступили дуже потужно. Була злагоджена дія спортсменів, тренерів, координаторів. У першому турі у нас з п'яти зон було чотири перших місця. Усі були шоковані. У другому турі суперники почали нас пресувати, і тому стало дещо важче, ми виграли у зонах три перших місця. Хоча це не завадило у командному заліку з помітним відривом випередити господарів, білорусів. Приємно, що в особистому заліку мене обігнав лише наш земляк із Луцька. — Для вас це був вже не перший чемпіонат світу, чим він відрізнявся від попередніх? — Так, у чемпіонатах світу я брав участь вже вп'яте, із чотирьох з них я повертався з нагородами. Чемпіонат у Білорусі відрізнявся хорошою організацією, куратором змагань був заступник міністра. Господарі докладали усіх зусиль, щоб учасники почувалися комфортно. Усе було на тому високому рівні, який ми задали в 2011 році у Харкові. Якщо говорити безпосередньо про змагання, то треба було вести складну тактичну боротьбу, адже в одній зоні були лящі, в іншій — окуні, ще в іншій — плотва. В першому турі я зайняв вдалу позицію, затиснувши росіянина в куті, а болгарина взагалі відрізавши від боротьби, оскільки відстань між спортсменами має становити не менше 5 метрів. У другому турі найкращий спортсмен Білорусі засвердлився на відстані 4,75 м від мене, я йому сказав, що це порушення, але він мене не послухав і за це отримав жовту картку. А в нас це дуже серйозне покарання: дві жовті картки протягом трьох років тягнуть за собою анулювання усіх результатів. — Події в Україні якось відчувалися на чемпіонаті? — Спочатку взагалі стояло питання — виступати чи ні. Зрештою вирішили змагатися з чорними стрічками у пам'ять про загиблих на Майдані. Коли перемогли, почали скандувати у залі "Слава Україні — героям слава!". Росіян це дратувало, відчувалося певне напруження. Хоча ми їм кажемо: як не знаєте, що і до чого, то не говоріть, а як хочете дізнатися, то приїдьте в Київ на Майдан, і ми вам проведемо екскурсію.
