Проблеми з найбільшою водоймою обласного центру — Басовим Кутом почали виникати вже давно. Періодичний мор риби в озері та по руслу річки Устя, стихійні скиди нечистот — це далеко не повний перелік причин, які, наче снігова куля, накопичувалися роками і врешті призвели до того, що за останні два роки водойма перетворилася на розсадник всіляких «паличок» та «бактерій» і за рішенням епідеміологів стала непридатною для купання. Знали про це всі — і міські чиновники, які вже не один рік розробляють різноманітні проекти і плани порятунку водойми, і представники місцевого «бомонду», які свого часу під шумок у береговій зоні забудували маєтками розпайовані землі колишнього КСП «Волинь», а потім роками нишком, через приховані труби та «ливньовки» зливали нечистоти зі своїх септиків в озеро. Так тривало б і далі, якби… не вибори до Верховної Ради України, які мають відбутися наступної осені.
Ви поцікавитесь, яким боком політика до екологічних проблем Рівного? Все дуже просто. Віднедавна до нашого міста зачастив народний депутат від «Народного фронту», а разом і радник міністра юстиції України Андрій Помазанов. Попри те, що він до обласного центру має приблизно такий самий стосунок, як корова до балету, слуга народу почав переконувати місцевих у тому, що саме йому там — під куполом на Печерських пагорбах — Басів Кут смердить найбільше. При цьому він не приховує свого бажання на наступних виборах замінити по місцевому 152-му виборчому округу незмінного впродовж останніх двох каденцій «свободівця» Олега Осуховського.
А з огляду на те, що пан Осуховський в Рівному гість не частий, Андрій Помазанов вирішив будувати свою агітацію по-іншому — демонструючи активну громадянську позицію й акцентуючи увагу на проблемних питаннях. Для цього знайшов однодумців серед мешканців Басового Кута і разом «призначили» винних у забрудненні озера. Ні, не подумайте, що під «народний гнів» потрапив приватний сектор. Не може ж майбутній кандидат гніватися на своїх потенційних виборців, навіть якщо ті й зливають вміст своїх септиків в озеро. А от на забудовників — будь ласка. І байдуже, що у них є всі дозвільні документи, вже прокладено каналізаційні труби та побудовано для відкачування стоків власну насосну станцію. Така позиція зрозуміла, адже мешканців Басівкутського масиву, на відміну від тих, хто зараз будує житло неподалік озера, багато. А хто ще згуртує два досі несумісних полюси — нікому не відомого у Рівному нардепа і мешканців Басового Кута? Правильно, вигаданий спільний ворог.
І пішло-поїхало… за стандартною схемою. Спочатку петиція до міської влади про заборону забудови території озера, увага — на землях приватної власності, що вже само собою є абсурдним. Потім лист-звернення з підписами місцевих мешканців, кілька публічних появ, гучних заяв зі звинуваченнями у «продажності місцевих чиновників»… І ось, Помазанов не такий вже й невідомий якійсь частині мешканців обласного центру. При цьому, чи буде проблема вирішена і коли саме — питання десяте.
Міська влада, відбиваючись від звинувачень політичного «парашутиста» зі столиці, відправила під воду водолаза, аби той перевірив усю акваторію озера.
Занурення проводив водолазний фахівець місцевої рятувальної станції Михайло Манелюк. Чоловік працює тут майже три десятки років і пригадує, як тільки прийшов на роботу, видимість у Басовому Куті була до двох метрів. За кілька годин моторний човен з водолазом на борту причалив до берега.
— Зараз і на кілька сантиметрів нічого не видно, така брудна вода. — розповідає водолаз. — Це й не дивно, адже мешканці приватного сектора зливають в озеро вміст своїх септиків, пральні порошки. А це все осідає на мул і потім гине риба. Я обійшов усю акваторію і знайшов з десяток прихованих труб та «ливньовок». Хоча їх може бути значно більше, адже їх добре маскують, присипаючи ґрунтом. Перевірили ми і берег поблизу котеджів, які будуються через озеро від нашої рятувальної станції (житловий комплекс «Аквавілла». — Авт.). Там жодних труб немає.
Про те, що їх там просто не може бути, говорять і на обласному водопостачальному підприємстві, адже добре знають, які будинки в районі озера вже підключено до централізованої каналізації, а які досі ні.
Далі ще цікавіше… Виявляється, нечистоти в озеро зливають не лише мешканці приватного сектора, а й окремі підприємці, які займаються відкачуванням нечистот з їхніх септиків. У Рівному є дві зливові станції, куди можна привезти асенізаційні бочки — на вулиці Будівельників та на КНС №9 в районі Басового Кута. Однак за цю послугу приватні підприємці мають заплатити. Частина з них так і робить. Однак є й інші — більш «підприємливі», які знайшли варіант, як на цьому зекономити. За кілька кілометрів від озера — польова місцевість. Окрім людських городів та чагарників, тут є канава, що веде до Басівкутського озера. Так ось сюди, особливо після сильних злив, коли в приватних асенізаторів більшає роботи, їздять одна за одною «бочки».
Місцевий мешканець пан Мелетій розповідає, як бачив це на власні очі:
— За цими чагарниками рівчак, в який зливають все, що викачали із септиків у приватному секторі. Кілька місяців тому приїжджав до свого співробітника, який має тут город. Бачу, приїхала асенізаційна машина, кинула шланг в рівчак і зливає вміст бочки. А мій колега каже, що тут таке постійно. Вдень можна побачити по три-чотири «бочки». У такий спосіб підприємці економлять на бензині, щоб далеко не їздити, та не платять гроші за злив відкачаного. І ніхто не думає, що це все потім по рівчаку стікає в озеро.
Втім, як це не дивно звучить, стихійний злив нечистот у Басів Кут не є визначальним чинником, який міг би призвести озеро до такого стану. Звичайно, продукти людської життєдіяльності не покращують екологію водойми, однак проблема значно глибша. І криється вона не в самому озері. На думку фахівців Національного університету водного господарства і природокористування, які вже не перший рік займаються вивченням проблеми, екологічний стан Басового Кута насамперед пов’язаний з нормальним функціонуванням річки Устя. Озеро Басів Кут штучне і підживлюється річкою Устя, яка мала би його промивати. Коли його викопали, в 50-60-х роках минулого століття, річка мала нормальну швидкість течії. Того об’єму притоку води цілком вистачало, аби постійно оновлювати та очищати озеро. Однак з часом наслідки життєдіяльності людини наклали свій негативний відбиток. Забудова Корнина та Квасилова, прокладання траси Київ-Чоп по руслу річки не покращували її екологічний стан. Як наслідок, і стан Басового Кута.
А директор обласного комунального підприємства « Рівнеоблводоканал » Андрій Карауш пригадує, як свого часу на території так званого Царського Села, біля мосту через вулицю Соборну, водопостачальне підприємство навіть мало власні свердловини, з яких качали воду для мешканців Рівного. Після забудови цього мікрорайону, через забруднення водоносного горизонту нітратами, ці свердловини довелось затампонувати.
— Цей водоносний горизонт нікуди не дівся, — каже пан Карауш. — Вода виклинює з надр на поверхню. Тому в цьому районі високий рівень ґрунтових вод, які, змішуючись з продуктами життєдіяльності людей із септиків та вигрібних ям, і далі забруднюють озеро та річку. Крім того, проблема забруднення водойми вмістом септиків значно ширша, ніж здається. Адже, окрім стихійного зливу, нечистоти потрапляють в озеро разом із ґрунтовими водами. Попри те, що за останні кілька років завдяки місцевій програмі нам вдалося каналізувати біля озера чималу кількість вулиць, в районі Басового Кута досі залишається багато будинків, які користуються септиками. Тому ми розробили власну концепцію каналізування району Басового Кута. Вона є складовою проекту, який може бути профінансований Європейським інвестиційним банком. Серед 12 пріоритетних заходів ми прописали і прокладання каналізаційних мереж на центральних вулицях по ліву сторону Басівкутського мікрорайону.
До всього іншого, за словами пана Карауша, додається і те, що свого часу Рівне проектувалось та будувалось із загальносплавною каналізацією. Це передбачало, що під час сильних злив частина води обов’язково потрапить в Устю, яка є найнижчою точкою в місті.
Тоді це було нормально, адже в обласному центрі не було такої кількості мешканців і транспорту. Тепер же весь бруд, мастила, які змиваються дощем із доріг, все, що гниє в зливових канавах, після зливи потрапляє в Устю. Через це виникає мор риби, а водойми стають непридатними для купання. Над вирішенням проблеми зараз активно працюють спеціалісти управління архітектури та містобудування міста. Проекти щодо вулиць Чорновола та Драгоманова вже майже на виході. Як бачите, певні кроки у цьому напрямі робляться.
Вирішивши питання дощової каналізації, можна значно покращити гідрологічний режим міських водойм. Загалом же вирішення проблеми забруднення Басового Кута потребує комплексного підходу — починаючи від річки Усті, де вона впадає в озеро, і далі по стоку в річку Горинь. Такий проект на замовлення міської ради розробляють фахівці Національного університету водного господарства і природокористування. Окремі його положення вже навіть втілюють. Хоча, як ви розумієте, такий комплекс заходів затяжний в часі і дуже затратний, але необхідний. Зводити ж проблему екологічного стану озера до забудови певної ділянки його території, як зараз це робиться, зовсім не правильно, — підсумував директор «Рівнеоблводоканалу» Андрій Карауш.
Галина КОТУЛЬСЬКА.
