66-річний Василь з села Грабів Рівенського району потрапив у слідчий ізолятор за підозрою у заподіянні тяжких тілесних ушкоджень своїй дружині Тамарі, від яких жінка померла. Як насправді все відбувалось і чи варто обвинувачувати чоловіка у скоєнні злочину, зараз з’ясовують слідчі.
…Василь народився в закарпатському селі, а після закінчення школи поїхав на заробітки на донбаські шахти. Під час однієї з бійок штахетою запальний західняк вдарив там чоловіка, який від отриманих травм помер. Василя засудили за навмисне вбивство до 15 років позбавлення волі. Відбувати покарання Василя направили спершу в Житомирську область, а потім — на Рівенщину. Він поводився сумлінно, працював як несамовитий і через шість років був умовно-достроково звільнений. Працював на будівництві «Азоту», розвантажував вагони. Якось познайомився з молодою жінкою, Тамара мешкала разом із своєю мамою на поселенні, яке називали Волею, виховувала маленьку доньку. Василь пристав до них у прийми. Невдовзі дівча вже називало Василя татом. Він носив дівчинку на руках у магазин, купував їй цукерки. З Тамарою узаконювати стосунки не став. За сорок спільно прожитих років вони не тільки разом збудували велику затишну оселю, а у них народилось ще три доньки. Згодом своїх чотирьох дівчаток батьки видали заміж, справили для них весілля, діти подарували їм перших внуків. Дві доньки — Надія та Ольга оселились з чоловіками у Грабові, Ліда — в Оржеві, а Тетяна зараз живе та працює в Італії. Як і в кожній сім’ї, у Василя та Тамари траплялись інколи сварки. Їм би жити тепер для себе, проте пенсіонери все робили для того, щоб допомогти своїм дітям і внукам — тримали гусей, качок, курей, корову, свиней. Батько ремонтував донькам велосипеди, допомагав їм по господарству. У нього всі інструменти, як у дбайливого господаря, розкладені акуратно по поличках. Та останніх три тижні Василь став сам не свій. Все частіше заглядав у чарку. І в один з липневих днів у будинку трапилась біда. День добігав до кінця. Ліда зателефонувала мамі й запитала, чи треба її допомога. Тамара відповіла, мовляв, все нормально, з татом самі впораємось. А за годину після телефонної розмови до Ліди прибігла сусідка і сказала, що та мусить негайно їхати у Грабів: «Ти мусиш їхати. Не хотіла тобі казати, але скажу: твоя мама — мертва». Ліда не повірила почутому. Коли ж з чоловіком переступила поріг батьківського дому, мама не подавала ознак життя, а батько сидів та голосив над нею: «Господи! Вбивайте мене, вбивайте!». Його руки були cкривавленими. А хтось із сестер з відчаю чи розпачу огрів його ще й по голові стільцем. Коли приїхала швидка допомога, лікарям довелося констатувати смерть жінки. — Коли ми затримали підозрюваного, він спершу заявив, що нічого не пригадує, добу мовчав, а потім написав явку з каяттям. Експерти тим часом вивчали характер ушкоджень на тілі загиблої. Рана на її голові збіглася по довжині з лезом на саморобній сокирі, яку знайшли у помешканні. Та на лезі не було слідів крові. Помити сокиру Василь також би не встиг. Після ретельного дослідження встановили, що падаючи із сходів, Тамара отримала смертельну травму голови, вдарившись об металевий кант, — розповів «РВ» начальник Рівенського РВ УМВСУ Петро Єзгор. Того дня Василь отримав пенсію, та не всю приніс додому, а повернувся п’яним. Дружина зопалу, схоже, йому щось сказала, не виключено, що під час сварки він її або випадково зіштовхнув із крутих сходів, або ж вона сама оступилась та полетіла донизу. Дім збудований так, що чотири кімнати розташовані фактично нагорі, а донизу, де кухня, комора та ванна кімната, ведуть круті та високі сходи. Коли Василя привезли у супроводі семи правоохоронців у рідну хату на відтворення обставин трагедії, він показав та розповів, як все відбувалось. — Таточку, я ж тебе просила: не пий горілки! Це все — від горілки! — встигла сказати Василю Ліда. І він відповів доньці: «Йди!» і почав плакати. Петро Єзгор сказав, що, найвірогідніше, затриманому інкримінують вбивство з необережності й справу розслідуватиме прокуратура. — Мами вже не повернеш, а тата — також шкода. У нього хворі ноги, він навіть влітку ходить у теплому взутті, — бідкається донька затриманого Ліда. — Якщо зараз він ще якось виживе у слідчому ізоляторі, то зиму в неволі не витримає. Рідні переконані, якби час можна було повернути назад, то тато маму б і пальцем не зачепив. Якщо Василя звинуватять у необережному вбивстві, то найменше покарання, яке він може отримати за цією статтею Кримінального кодексу, три роки обмеження волі.
