48-річний Станіслав Мичка був у нашій області одним із шести власників приватних літаків. Минулої п'ятниці його СТ2К впав у горах Греції. Станіслав та дружина Руслана загинули.
Про зникнення літака вони сповістили операторів авіаційного простору Софії (Болгарія). На пошуки українців відправили військовий літак Греції. Уламки СТ2К знайшли за кілька годин пошуків, ускладнених поганою погодою. Розбився літак з українцями у горах Родопи неподалік кордону Греції з Болгарією. Уламки розкидало у важкодоступних для рятувальної бригади місцях. Грецький фермер, очевидець катастрофи, розповів виданню «Xronos.gr» про жахливий звук, який почув перед тим, як літак впав на скелі неподалік села Керас'яс: «Я злякався. Це було неначе вибух бомби над моєю головою». Тіла загиблих забрали у морг місцевої лікарні. Аби доставити їх в Україну, пішло три дні на домовленості та оформлення потрібних документів. Навчився керувати літаком Станіслав Мичка у Києві кілька років тому. Свого часу розповідав, що це було його мрією з дитинства. Перший літак придбав у травні 2015 року — K-10 Swift. У листопаді 2016-го замінив його на виготовлений у тому ж році німецький «CT Supralight».
Про загибель батьків українське консульство повідомило старшого сина подружжя — 25-річного Сергія. Про причину трагедії йому поки невідомо. Загиблих доставили в Україну вночі з вівторка на середу; похорон у селі Немовичі, де проживає родина, відбудеться сьогодні, 28 вересня. Окрім Сергія, у загиблого подружжя є ще 22-річна донька Марія. Обоє — підприємці. Родина Мичок — добре знана у Сарненському районі насамперед своєю благодійністю. Станіслав Мичка ремонтував школи, фінансував будівництво дамби, а кілька років тому почав зводити за власний кошт житло для сиріт із Сарненського району, які, покинувши інтернат у 18 років, не мали де жити. Перший дім збудував для сироти-односельця, потім для дітей із села Чудель. З початком війни на Станіслав та Руслана Мички стали волонтерами. У родини є своя автомайстерня, в якій ремонтували автомобілі для військовиків, жертвували на армію кошти, разом із друзями-підприємцями купували позашляховики, бронежилети, буржуйки і т.п. для військовослужбовців, завозили гуманітарну допомогу для мешканців прифронтових районів. Станіслав Мичка також долучився до розробки лінії оборони, бо близько 20 років займався проектуванням заводів з виготовлення пелетів.
Два роки тому Станіслав Мичка розповідав: «Сидячи на місці й чекаючи з моря погоди, людина непомітно деградує. Тож я постійно намагаюся розвиватися. Закінчив школу пілотів, багато проектую, виготовляю. Сам спроектував і змонтував завод із виробництва пелетів, а взагалі займаюся проектуванням нестандартних ліній виробництва та окремих агрегатів». Сергій Мичка, син загиблих: — Батьки все разом робили: розвивали бізнес, ходили у гості, відпочивали. Усе життя — разом. Ми з сестрою тепер лишилися самі… Важко говорити, але про батьків можу розповідати багато. Батько був неймовірною людиною. Ви ще знаєте бізнесмена, який би своїм конкурентам секрети розповідав, якщо ті просили про пораду? А батько ділився всім, допомагав. Усе село у скорботі. Для Немовичів батьки багато зробили: школу перекрили, дорогу відремонтували. Батько щиро хотів, аби люди жили краще. З останніх його планів — побудувати хоспіс у Сарнах. Він уже встиг знайти приміщення, гроші та іншого інвестора, готового допомогти. Загорівся ідеєю створити хоспіс, коли на рак захворіла мамина тітка. У Греції батьки відпочивали тиждень. Полетіли у компанії інших авіалюбителів. З Бухареста вже мали летіти додому, в аеропорт Чернівців, де мали пройти розмитнення. Батько відносно недавно навчився керувати літаком, але мав непоганий досвід: багато літав Україною та за кордон. Зокрема, брав участь у колективному польоті до Польщі на честь відкриття безвізового режиму. Олексій Кособуцький, керівник Рівненського авіаспортклубу ТСО України: — Станіслав Мичка не був членом нашого клубу, але час від часу з нами співпрацював. Про катастрофу знаю не більше за інших — з новин. Проте судячи з коментарів журналістів та очевидців, літак не врізався у скелі, а втратив рівновагу і почав розпадатися ще у повітрі. Причини могли бути різними. Можливо, була зависока турбулентність для такого малого літака, можливо, була помилка пілота — задивився на пейзажі, втратив контроль і не зміг вивести літак зі штопора, можливо, пілоту стало погано.
