Самогубством закінчив своє лікування 71-річний дубровиччанин Володимир. Минулого четверга о шостій ранку він викинувся з вікна п’ятого поверху відділення серцево-судинної хірургії обласної лікарні. Медики не знають, що підштовхнуло їх пацієнта до цього кроку, при цьому таку причину, як відсутність у літньої людини коштів на операцію, заперечують.
Пан Володимир хворів на атеросклероз і не раз лікувався у відділенні серцево-судинної хірургії. Місяць тому його знову поклали у стаціонар. Хворого, в якого розпочиналася гангрена на правій нозі, прооперували. Все пройшло вдало, ампутації вдалося уникнути, тож чоловік після операції ішов на поправку і його готували на виписку. Як стверджують медики, жодних натяків на те, що він може покінчити з життям, не було. Володимир ні на що не скаржився, був при добрій пам’яті і, до того ж, не отримував будь-яких ліків, які містили наркотичні речовини. Тобто пацієнт міг реально оцінювати своє становище і приймати обдумані рішення. Однак… У той день Володимир встав раніше від звичного, отримав ін’єкцію ліків і близько 6-ї години ранку попрямував до ванної кімнати. Його сусід по палаті зайшов у цей час побритися. Помітивши старенького, пожартував: «Що, діду, куриш?». На що той усміхнувся і відповів: «Так». Вікно у ванній кімнаті було відчинене постійно: по-перше, спека, по-друге, сюди пацієнти виходили покурити. Ніхто, вочевидь, і припустити на міг, що комусь спаде на думку використати його для того, щоб позбутися життя. А Володимир, ступивши на радіатор опалення і тумбочку, яка стояла біля низько розташованого вікна, виліз на підвіконня і вже зібрався стрибнути вниз. У цей час у ванну кімнату заглянула молоденька медсестра. «Не робіть цього!» — гукнула вона, зрозумівши наміри старенького, і разом з колегою, яка теж почула шум, кинулася до нього. Втім, худенькі дівчата втримати пацієнта не змогли. Володимир випручався з їхніх рук, упав на асфальт. Висота і завдані при падінні травми (розрив спинного мозку, перелом хребта) не залишили жодного шансу — смерть літньої людини настала миттєво. Що стало причиною такого вчинку — нині з’ясувати важко. Справою зайнялися міліція і прокуратура. Містом почали ширитися чутки про причетність до самогубства лікарів. Мовляв, у хворого не було грошей на операцію, тому він і поквитався з життям. Але і лікарі, й медперсонал, які опікувалися хворим, заперечують таку версію. Нічого підозрілого у поведінці Володимира не запримітили і сусіди по палаті. Кажуть, що дідусь був мовчазний і з ними особистими проблемами не ділився. Можливо, у чоловіка були сімейні проблеми? Рідні, з якими намагався поспілкуватися наш кореспондент з приводу загибелі Володимира, навідріз відмовилися давати будь-які коментарі. Тож з’ясувати у них, що могло стати причиною трагедії, не вдалося.
Коментарі Володимир Антонюк-Кисіль, завідувач відділення серцево-судинної хірургії Рівенської обласної лікарні: — Ніякої операції більше пацієнту не потрібно було робити. Ми збиралися вже його виписувати, бо він ішов на поправку. Пояснити причини самогубства мені важко. Можливо, винна хвороба. Адже атеросклероз вражає судини, в тому числі й головного мозку. Тож критична оцінка вчинків могла бути відсутня, тим паче, що пацієнт старшого віку. А літні люди інколи — як малі діти. Втім, я б ще зрозумів, якби у пацієнта була загроза позбутися руки чи ноги. Адже у таких випадках можуть виникати думки про самогубство, бо людина не хоче бути тягарем для рідних. Але у Володимира не було такої безвиході. І поводився він, як звичайно. Усміхався до всіх. Напередодні самогубства він розмовляв по телефону начебто з внучкою з Дубна, але про що вони говорили і чи могла ця розмова підштовхнути до такого вчинку, я не знаю. Знаю лишень, що передбачити такий фінал ми не могли. Шкода молоденьких медсестер, які рятували пацієнта. Вони досі не можуть відійти від шоку. Лев Степанов, сусід по палаті: — Володимир справляв враження дуже хорошої людини. Сорок років у колгоспі пропрацював, а держава дала йому мізерну пенсію. Діти не балували його увагою. За два тижні, які я з ним в одній палаті провів, ні разу не бачив, щоб до нього хтось з рідних приїхав. Думаю, що якби вони так не вчинили з батьком, було б усе нормально. Адже він, скоріше за все, відчував себе покинутим. Бо це драма людська: залишитися на старості літ непотрібним своїм дітям. Ми добре до нього ставилися, ділилися з ним тим, що мали. А він і не говорив, що переживає. Вдавав із себе веселого, у карти з нами грав. Увечері перед тим, як він кинувся з вікна, до нього телефонував хтось із рідних. Але хто саме і про що говорили — хтозна. Мені дуже шкода Володимира. Степан Александрович, старший слідчий прокуратури Рівенської області: — Усі матеріали перевірки вказують на те, що підстав для провадження кримінальної справи немає. Загиблий мав вже виписуватися з лікарні, хоча ніби й не хотів повертатися додому. Не встановлено людини чи причини, яка б могла спровокувати чоловіка на цей страшний вчинок. Сьогодні прокурор області прийме остаточне рішення. Очевидно, справа буде закрита за другим пунктом статті 6 КПК — відсутність складу злочину.
