— Де подівся Сергій, що не видно вдома? — питали односельчани у Лідії з села Полиці, що у Володимирецькому районі. — На заробітки поїхав, треба ж якусь копійчину зібрати, бо час хлопцю одружуватись, — відповідала мати. Ніхто й не підозрював, що Лідія кривила душею. Вона добре знала, що її Сергій більше ніколи не переступить порога батьківської хати, бо вже лежить на дні ставка майже півроку.
...Лідія втратила свого чоловіка Михайла ще восени 1998 року — його знайшли мертвим у ставку, подумали, що він, купаючись, втопився. Дехто з односельчан, щоправда, підозрював, що до нещасного випадку «доклав рук» син загиблого — Сергій. З Михайлом у нього були погані стосунки ще відтоді, коли хтось із «доброзичливців» шепнув хлопцю, що той, кого вважав змалечку батьком, йому чужий. Плітки зрештою вщухли, біль втрати — також. А Лідія згодом віддала заміж доньку Тетяну і сама отримала нового чоловіка, до неї у прийми пристав... сват — доньчин свекор. Сергію на той час вже виповнилось двадцять шість. Коли не пив горілки, був нормальною людиною, та варто було парубку перехилити чарку-другу — ставав нестерпним, бив матір, молодшого брата, сестру. Одного грудневого вечора Сергій повернувся додому п’яним і став «господарювати» — вдарив у груди поліном матір, потім і молодшого брата Юрія, викинув з колиски чотиримісячного сина своєї сестри, який зайшовся від плачу. Коли Тетяна спробувала підняти малюка, брат вхопив її за волосся та став тузати, коли ж спробувала вирватись, вхопив за горло. Мати з братом зуміли відтягнути Сергія від сестри, зв’язати його та витягнути на вераду. Він лаявся та пробував роз’вязатись, репетував, що всіх повбиває. Вітчим побіг кликати з роботи свого сина. Лише Іван Зозуля міг втихомирити Сергія. Порадившись, вирішили побити Сергія, щоб надовго запам’ятав цей день, щоправда, за іншою версією — саме тоді й ухвалили нестерпному члену родини смертний вирок. Сергія перенесли з веранди на кухню, зав’язали очі, а щоб замовк, у рота запхали кляп. Тещу й дружину Зозуля-молодший відправив у сусідню кімнату, батька — на вулицю, щоб не заважав. Іван взяв шнур від електрокип’ятильника і разом з Юрком почав душити Сергія. Коли той порвався, на шию безпорадному парубку накинули капронову мотузку й почали душити нею. А потім Зозуля наніс дружининому брату два... «контрольних» удари обухом сокири. — За висновками експертів саме ці удари спричинили Сергієві закриту черепно-мозкову травму з переломом кісток склепіння і основи черепа, яка й стала тяжкими тілесними ушкодженнями, небезпечними для життя в момент заподіяння, — сказав прокурор Володимирецького району Станіслав Тимощук. ...Коли родина переконалася, що Сергій мертвий, вирішили заховати його у ставку. — Якщо тіло знайдуть, скажу, що сама його вбила, поясню, чому й за що, мене люди зрозуміють, — запевнила рідних Лідія під час тієї чи не найжахливішої в житті родини вечері. І коли на небі з’явилися зорі, до ставка в урочище Гурини рушила дивна «похоронна процесія». Мама з вітчимом несли металевий тягар, Юрій з Іваном — вбитого. Юрко прорубав ополонку в льоду, залізяку прив’язали до паска штанів, і за мить тіло зникло у воді. — Вони давали справді плутані свідчення під час розслідування цієї справи. Лідія, щоб виправдати молодшого сина та зятя, спершу запевняла, що це вона вбила Сергія, та справу стосовно неї закрили за відсутністю складу злочину в її діях. Івана Зозулю суд визнав винним у скоєнні вбивства та позбавив волі на 7 років, Юрій проведе у зоні 4 роки — суд застосував до неповнолітнього статтю 69 Кримінального кодексу, призначивши більш м’яке покарання, передбачене законом за вбивство, — підсумував цю жахливу кримінальну справу прокурор Станіслав Тимощук. Обидва визнали себе у суді винними, та, схоже, не каялися, що позбавили родину тирана.
