Для рівенської культури минулий 2006 рік, так само як позаминулий, був небагатим на надзвичайні події: творчі люди продовжували писати пісні й поліські пейзажі, фотографувати китайців і спідвеїстів, співати про цибулю й «Черемшину», розповідати про дуже прості історії і жінок з минулого, а також робити багато інших речей, які цінуються далеко не всіма жителями Рівного. Традиційно ми підбиваємо невеликі підсумки — згадуємо, що нового, гарного й поганого, приніс рівенському мистецтву рік Вогняного Собаки.
Альбом За доброю щорічною традицією, у цій номінації варто відзначити «Ot Vinta», які наприкінці року в надшвидкому (майже двотижневому) режимі умудрилися видати альбом «Попереду...» — диск, ідея якого (українські пісні у рокабільній обробці) з’явилася іще років з чотири тому. Шанувальники жовто-чорної четвірки вже назвали третій альбом гурту найкращим у їхній історії. Проте не згадати про інший компакт, виданий рівенськими рокерами у столиці, не можна. Вперше за «-надцять» років свого існування на ліцензійний компакт-диск спромоглися «пацани» з «Брем Стокера», видавши збірку mp3-пісень на студії «MP3-рекордз». Лідер колективу Олексій Казанцев обіцяє у 2007 видати перший звичайний аудіокомпакт, а потім ще один, і ще... А окрім того, цілу зливу професійних дисків у 2006 році презентував етнокультурний центр «Веснянка» Палацу дітей та молоді — лише напередодні Нового року в різних київських видавництвах побачило світ сім альбомів з автентичною поліською музикою у виконанні різних фольклорних колективів.
Вистава року Театральним проектом, який залишив по собі найбурхливіші враження, у 2006 стала перша українська рок-опера «Біла ворона». Рівенський глядач побачив творіння Геннадія Татарченка і Юрія Рибчинского завдяки українським «метрам» Анатолію Хостікоєву та його куму Богдану Бенюку, театральна компанія яких відновила постановку 1989 року. Негатив проекту — його заполітизованість, адже відродження історії про Жанну д’Арк за місяць до виборів профінансував БЮТ, який усюди асоціював свого лідера з історичним персонажем, у тому числі з допомогою авторів і акторів вистави.
Ювілей Одразу два знаних у мистецьких колах колективів святкували минулого року своє 10-річчя. «Країна У» в червні дала концерт у залі камерної та органної музики, а ось тріо «Срібна терція» святкувала ювілей при супераншлагу, коли у травневий вечір в драмтеатрі були зайняті всі місця і навіть східці. Ця подія цілком може заслуговувати на звання «Ювілей року».
Повернення Після багатомісячного «заслання» з Америки повернувся Олександр Ірванець. У США рівенський письменник читав лекції, вивчав американську літературу й радів життю. А в Україні в той час готувалося до друку друге видання «Рівне/Ровно: Стіна» — найвідомішої книги Ірванця, котра із жовтня повернулася на полиці магазинів.
Ноу-хау «Сезон килимових відкриттів» — так назвала наша газета ідею директора обласної філармонії Миколи Орешка відкрити першого жовтня (на День музики) новий, вже 67-й концертний сезон килимовою доріжкою від святкового лімузину до входу в органний зал. Цією доріжкою пройшлися спочатку музиканти камерного оркестру, потім солісти філармонії, а потім і всі глядачі, котрі поспішали на концерт-відкриття. Ідея багатьом сподобалась, а тому її, але вже з більшим розмахом, вирішили реалізувати працівники драматичного театру. Його актори прибували до центрального входу на підводах (учасники «Сорочинського ярмарку», прем’єра якого відбулася наступного дня) та «мерседесах». Ефект Голлівуду був досягнутий повністю.
Розчарування Відверто розчарував у минулому році один з найкращих музичних проектів області — «Тарас Бульба». Організаторам прохання не нервуватися — причиною провалу фестивалю стала... погода, яка протягом всіх трьох днів щедро поливала голови найвідданіших фанатів важкого року, самих учасників і членів журі. Черговий «Бульба», до того ж, вкотре змусив розчаруватися у можливостях рівенських рок-гуртів, які протягом всіх п’яти відроджених фестивалів не можуть не те що гідно протистояти командам зі Львова та Києва, а й навіть наблизитись до рівня переможців.
Відкриття Безумовних лідером тут є відкриття першого рівенського музичного клубу «Гавана», який розташувався під яскравою пальмою на проспекті Миру. На другому поверсі начебто звичайного закладу громадського харчування встановили якісну апаратуру, столики у вигляді автомобілів, запросили до співпраці музиканта й організатора Олексія Казанцева, який успішно «закрутив» концертну діяльність клубу. Тут вже виступили гурти «Вій»,» «Моторрола», Валерій Харчишин з «Другої ріки», «Крихітка Цахес», франківські модні панки «Фліт», колись рівняни — «Шмелі» й ціла купа молодих і часто — цікавих рок-, реп-, блюз— колективів.
Проект Найгучнішим (завдяки усім всеукраїнським каналам ТВ) проектом 2006 року стала ідея рівенського радіо «Трек» встановити на День незалежності «Вишитий рекорд», коли на одному майдані зібралося 3298 чоловік в українських вишиванках. Таке святкування було визнане найцікавішим з-поміж усіх міст України.
Подія «Перлина Рівного» — так назвали організатори, продюсерський центр «StandArt», новий конкурс краси, в якому об’єднали декілька дрібних міських конкурсів. Багатьох учасниць конкурсу організатори запрошували на кастинг «з вулиці», причому деякі з них зовсім не відповідали стандартним модельним вимогам. У результати тримісячної підготовки у вересні глядач побачив яскраве п’ятигодинне шоу, в якому, окрім виходів дівчат, співали Павло Зібров (голова журі), Наталка Карпа, гурт «Флайза», грав джаз-оркестр Олександра Гайдабури. Загалом проект «потягнув» на суму, близьку до ста тисяч гривень, — чим не показник!
Гастролі Надзвичайно скромним у плані гастролей іноземних і вітчизняних артистів вийшов 2006 рік. «Зірок», у порівнянні з минулими роками, у місті було небагато, проте найкраще враження залишив виступ далеко не найпопулярніших облич естради. У жовтні в драматичному театрі своє неймовірне шоу «Ритми гір» у рамках всеукраїнського туру показав грузинський ансамбль танцю «Мамулі». Публіка була відверто вражена побаченим, навіть директор театру Володимир Петрів не втримався і подарував керівнику колективу величезну пляшку з українською горілкою.
Тусовка Трохи наблизитись до європейських традицій великих танцювальних шоу-проектів вирішили організатори минулорічного святкування Дня студента, котрі запланували потужну дискотеку в приміщенні... аеропорту. Близько трьох тисяч осіб не пожалкували 25 гривень, щоб цілу ніч, з 21-ї години 17 листопада і до дев’ятої ранку 18-го, протанцювати під музику рівенських ді-джеїв.
Халтура 2006 рік — час виборів, а тому всі «зіркові» й «малозіркові» особистості намагалися використовувати його якомога ефективніше для того, щоб «стригти капусту» за рахунок політичних партій. Дехто робив те, що добре вміє, — співав, а дехто вирішив спробувати себе у ролі політика-«говоруна». Так, Руслана у Рівному лише спілкувалася із студентами і агітувала за «Нашу Україну», те саме робили Сашко Положинський і Олег Скрипка, Софія Ротару гонорар відробляла у театрі, співаючи для активістів Блоку Литвина, іншу силу — «зелених» — рекламували Вєрка Сердючка та «Авіатор». Цікавого та достойного уваги у подібних виступах було напрочуд мало.
