Цього тижня увесь світ облетіла новина про те, що президент США завів собі собаку. Інформація цікава, особливо на тлі повідомлень про землетруси, напади піратів на мирні кораблі, збройні конфлікти та політичні заворушення у різник місцях планети. Про світову фінансову кризу і говорити не доводиться. Чому так? Чому посеред величезних проблем, які постали перед американською економікою, новообраний керівник держави вирішив повідомити про собачку для своїх доньок? Він що ,не розуміє, що не до того тепер. Не час думати про собачок, коли батьківщина у небезпеці! Так би про це сказали у нас. Бо ми звикли, що наші керівники тільки й роблять, що цілодобово піклуються про долю держави. Точніше, ми звикли, що нам про це говорять, розуміючи, що наші зверхники такі самі люди і їм теж не чужі прості життєві радості, в тому числі і утримання собак.
Цього тижня увесь світ облетіла новина про те, що президент США завів собі собаку. Інформація цікава, особливо на тлі повідомлень про землетруси, напади піратів на мирні кораблі, збройні конфлікти та політичні заворушення у різник місцях планети. Про світову фінансову кризу і говорити не доводиться. Чому так? Чому посеред величезних проблем, які постали перед американською економікою, новообраний керівник держави вирішив повідомити про собачку для своїх доньок? Він що ,не розуміє, що не до того тепер. Не час думати про собачок, коли батьківщина у небезпеці! Так би про це сказали у нас. Бо ми звикли, що наші керівники тільки й роблять, що цілодобово піклуються про долю держави. Точніше, ми звикли, що нам про це говорять, розуміючи, що наші зверхники такі самі люди і їм теж не чужі прості життєві радості, в тому числі і утримання собак. У чому тоді різниця? А у тому, що президент США, якого не так давно всенародно обрали, живе практично на очах у всього народу країни. Усім відомо, де він живе, скільки у домі кімнат і спалень, скільки він одержує платні і скільки у нього є грошей на рахунку у банку. Усе відкрито і прозоро. Щойно хоч один «брудний» долар потрапить до американського президента, він президентом назавтра вже не буде. Тому й може він розповідати співвітчизникам про своє життя усе, що вважає за потрібне. А той факт, що глава держави посеред кризи турбується про собачку для дочки, має показати виборцям, що все поступово налагоджується. Що життя триває і окрім боротьби із кризою та міжнародним тероризмом, у президента є маленькі радості, якими він охоче ділиться з усім світом. Про те, скільки собак є у дітей нашого президента, нам на перших сторінках не повідомляють. Це раніше, коли його щойно обрали, він ділився із народом своєю пристрастю до бджільництва. І нехай би відпочивав наш президент біля вуликів на здоров’я, якби все інше він робив так, як треба. У США нікому й на думку не спаде назвати свого президента «собачником», тому що у них президент відповідає на сподівання виборців. У нас ніхто ні за що не відповідає. Батальйони президентської охорони, які супроводжують його у поїздках по країні, сприймалися б нормально, якби після цих поїздок щось змінювалося на краще. Коли ж президентська гвардія забирає свого шефа після чергової порції порожньої балаканини, залишаючи людей наодинці із їхніми проблемами, симпатії до тої гвардії немає. До того, кого вона від нас охороняє — теж. Не знаю, яким має бути наш наступний президент. В ідеалі він має працювати так, що народ буде ладен вибачити йому маленькі і навіть великі слабкості. Але тільки так — спочатку робота, позитивні наслідки якої ми всі відчуємо, а вже потім все інше. Навіть собаки.
