Хвиля перейменувань, що прокотилася нашими містами і селами в останні два роки, має трагічну причину — називаючи вулиці, парки та сквери іменами героїв, полеглих у боях за Україну, ми увічнюємо пам’ять про них. Коли це все почалося, ніхто навіть уявити не міг, як довго триватиме війна і скільки людей на ній загине! Вже тепер очевидно, що як би суперечливо це не виглядало, вулиць на всіх не вистачить.
У Рівному чи не щодня урочисто прощаються з полеглими на фронті та померлими під час несення служби. Портретів загиблих захисників на майдані Незалежності стає все більше… Майже все, що можна було назвати іменами героїв, вже ними названо. Як бути далі?
У сусідньому Костополі вирішили більше нічого у найближчі п’ять років не перейменовувати. Бо до комісії регулярно звертаються родичі загиблих і просять наново перейменувати вулиці, навіть якщо перед тим вони уже змінили назви. А якщо на одній вулиці мешкає кілька таких родин, то виникає конфлікт: кожна наполягає на своєму, а спільної думки дійти не можуть. Місцева влада пропонує замість перейменування вулиць вшановувати пам’ять полеглих меморіальними табличками на будівлях, капличками на вулицях та іншими способами.
У Рівному теж готуються щось вирішувати. Слід поспішати — поки не перейменували геть усе, включно із вулицею Соборною, яка після восьми перейменувань у минулому столітті вже третій десяток років стоїть неперейменованою.
Микола НЕСЕНЮК.
Коментарі
В’ячеслав Качмар, заступник начальника управління архітектури та містобудування:
— Підготовлено проєкт рішення щодо введення мораторію на перейменування топонімічних об’єктів Рівненської міської територіальної громади на строк дії воєнного стану в Україні. У зв’язку із численними зверненнями, комісія просить зважити на необхідність впорядкувати перелік нових топонімічних об’єктів, а не повторно перейменовувати раніше перейменовані.
Микола Бендюк, історик:
— Мораторій був би правильним рішенням, і не тільки в Рівному. Ми уже провели в місті декомунізацію та дерусифікацію, маємо називати вулиці іменами сучасних героїв, які загинули — але не зараз, а через три роки після війни. Ми розуміємо, що ще багато захисників, на жаль, загине. Треба вивчити їхню діяльність і тоді приймати рішення. Так, вони всі герої. Але ті, що заслужили найбільше — саме їхніми іменами і мають бути названі вулиці у містах, де вони жили.
Поки що цю ідею мають обговорити на депутатських комісіях, а вже чи вводити такий мораторій чи ні, вирішать на сесії міської ради.
Записала Олена РАКС.
