О 15:00 сьогодні, 8 жовтня, у Рівненському обласному краєзнавчому музеї розпочнуть презентацію альбому Андрія Гречила та Богдана Завітія «НАШ ГЕРБ. Українські символи від княжих часів до сьогодення», що здобув цьогорічне гран-прі на книжковому форумі у Львові.

У 400-сторінковому альбомі – понад 700 ілюстрацій із понад 50 музеїв, архівів і бібліотек України та світу.

«Се оздоба питоменна, не запозичена, зв’язана з нашою тисячолітньою державною політичною i культурною історією», – писав Михайло Грушевський 100 років тому, коли Тризуб затверджували гербом УНР. Хоч йому ближчою була ідея цілком нового символу «творчої мирної праці в новій Україні» – золотий плуг на блакитному полі.

Під час тогочасної дискусії, який із наших історичних символів гідний стати головним знаком новітньої української державності, «претендентами» передусім були три: галицький золотий лев, що спинається на скелю; київський архистратиг Михаїл, який на зламі XIX–XX ст. став сприйматися як герб Наддніпрянської України; козак із мушкетом із часів Гетьманщини, який уже у XVIII ст. трактували як «національний герб». Про кожного з них в альбомі – по декілька десятків сторінок.

Власницький знак із монет часів князя Володимира Великого, відомий доти лише вузькому колу фахівців, сприймався попервах радше як несміливий компромісний варіант. Але він став пострілом «у яблучко».

Було кілька факторів, що переважили тоді на його користь справу нашого національно-державного герба. У цій книжці про це йдеться. І стався феномен: геть давно забутий, але тепер віднайдений – Тризуб умить прижився як національно-державний герб України.

Знак графічно красивий, лаконічний, самобутній, а головне – стародавній. Тризуб фактично легітимізував історичний зв’язок модерної України із Київською Руссю.

За повідомленням обласного краєзнавчого музею.