Рок-команда «Вовчі ягоди» — навіть рівненським рок-меломанам відома «не дуже». Натомість, це один з небагатьох гуртів, які встигли пограти на одній сцені з такими «монстрами» російського року, як «Аукцыон» та «Гражданская оборона», причому з лідером останніх, Єгором Лєтовим, хлопці не лише грали на двох концертах у Рівному та ще на кількох в інших містах, а й мають дружні стосунки. Після п’яти років хаотичного існування «Вовчі ягоди» вирішили собою зайнятися — випустили демо-диск з найкращими записами, планують запустити Інтернет-сторінку.
Рок-команда «Вовчі ягоди» — навіть рівненським рок-меломанам відома «не дуже». Натомість, це один з небагатьох гуртів, які встигли пограти на одній сцені з такими «монстрами» російського року, як «Аукцыон» та «Гражданская оборона», причому з лідером останніх, Єгором Лєтовим, хлопці не лише грали на двох концертах у Рівному та ще на кількох в інших містах, а й мають дружні стосунки. Після п’яти років хаотичного існування «Вовчі ягоди» вирішили собою зайнятися — випустили демо-диск з найкращими записами, планують запустити Інтернет-сторінку. Про плани команди розповідає вокаліст Олег Мороз: — Наша команда існувала вже давно — зібралися у Корці хлопці, мені сказали — ти пишеш пісні, давай пограємо разом. Зіграли якийсь невеликий концерт у Корці. Загалом, грали для себе, ніяких планів і цілей не було. Але люди слухали, казали, «ви можете робити щось професійніше». Справжнім поштовхом для нас стало знайомство з «Гражданской обороной» через київських організаторів їхніх концертів. Для нас це був шок — ми виховувались на музиці цього колективу. Лєтов послухав нашу музику, сказав, що йому сподобалось, погодився виступати з нами. У 2003 році зіграли три концерти — це можна вважати початком нашого серйозного існування. — «Вовчі ягоди» мають якусь свою музичну концепцію? — Ми намагаємось грати трохи «брудно», щоб не відчувалися відхилення від справжньої рок-музики. Якщо робити все правильно, це все наближається до популярної музики, не вписуючись у формат «рокової» культури. Тому в нас гітарист намагається десь соло неправильне підіграти, я можу слова забути, щось не те заспівати, якщо це можна співом назвати. Але ж це «рок»! — Ти особисто знайомий з Єгором Лєтовим, чим, мабуть, можеш пишатися. Яке враження від спілкування з легендою? — Я коли слухав старі записи «Оборони», вважав Лєтова якимось жорстким, похмурим. Але при знайомстві я зрозумів — нормальна, спокійна, дружня людина, котра аж ніяк не користується своєю популярністю. Мене вразило те, що він дуже розумний, багато читає. Свого часу мешкав у Києві, тому знає багатьох наших столичних музикантів, приятелював з Олегом Скрипкою, якийсь час жив у нього, підтримував, коли музику «ВВ» особливо не сприймали. А ще Лєтов розповідав, що якби не став музикантом, пішов би у футболісти. А коли жив у Києві, спеціально пішов працювати касиром на Республіканський стадіон, щоб побачити Лобановського.
