Так ми кажемо про все, що має приємний солодкий смак. Але іноді трапляється, що пропоноване як мед — або відверта підробка, або мед із різними домішками: цукрового сиропу, цукрової та крохмальної патоки, сахарину, борошна, штучного меду, клейстеру тощо.
Перед купівлею мед треба покуштувати. Але в жодному разі не ложкою. Беруть крапельку на язик, тримають у роті, поки не розтане. Уважно прислухайтесь до своїх відчуттів. Квітковий мед має характерні запахи, терпкість. Особливо терпкий мед із лікарських рослин. У фальсифікованого меду терпкість відсутня. Порошкоподібні домішки (борошно, крохмаль) визначають розчиненням меду в 35кратному об’ємі перевареної, а ліпше дистильованої води. При цьому домішки чи осядуть на дно, чи спливуть на поверхню. За наявності у меду крохмалю чи борошна розчин посиніє, якщо до нього додати 12 краплі йоду. Мед із домішкою цукрової (бурякової) патоки утворює жовтуватий осад при додаванні до 5 мл 20%-ного розчину меду 2,5 г оцту й 22,5 мл метилового спирту. Цукровий мед — це продукт фальсифікації натурального меду. Його отримують внаслідок переробки бджолами цукрового сиропу. Цю підробку розпізнати найважче. Фальсифікат встановлюють за сумою простих цукрів, кількістю сахарози, оптичною активністю, ароматом і смаком. Це можливе в лабораторіях. Домішки крейди у меду можна виявити, додавши будь-яку кислоту, найкраще соляну чи оцет; у цьому разі з’явиться піна, виділятиметься вуглекислий газ. Для визначення вологості меду його наносять на аркуш паперу тонким шаром. Потім по ньому проводять чорнильним (у народі кажуть «хімічним») олівцем. Якщо мед зафарбовується, синіє, вологість його вище 21%. Такий мед герметично закривати не рекомендується. Достиглим і придатним до тривалого зберігання вважається мед, котрий містить не більше 1820% води. Стиглість меду визначають так: наберіть його в ложку і переверніть — стиглий мед намотується на ложку, нашаровується, як стрічка. Він стікає з ложки нитками, що не перериваються. Нестиглий мед просто тече з ложки. Мед, зібраний бджолами з квітів азалії, аконіту, андромеди багатолистої (народні назви — багульник, болотник, северилка), рододендрона жовтого (народні назви — багниця, вовче багно, п’янушник, драпоштан та інші), має отруйні властивості. Для бджіл він не шкідливий. Отруйний мед ще називають «п’яним», оскільки у людей він може викликати запаморочення, судоми та нудоту. Для знешкодження шкідливих речовин мед, зібраний із отруйних рослин, рекомендують прокип’ятити.
