Він знову полетів. Рівняни, сповнені надії, з прискіпливою увагою подивилися услід літаку з представницькою делегацією під керівництвом голови облдержадміністрації Миколи Сороки, яка на тиждень вирушила в далекий Китай. «Куди? Чого?» — шелестіла ріденька трава поблизу летовища і викликала посмішку своєю наївністю. Ми ж знаємо, що він повернеться і привезе щось хороше. Наприклад, інвестиції.
Китай не належить до фаворитів обласної зовнішньої торгівлі хоча б тому, що цю країну цікавить насамперед продукція металургії, машинобудування та хімічної промисловості. Такої продукції, за винятком міндобрив, на Рівенщині немає. Натомість у нас є хороші й грамотні люди, готовність до співпраці й до… отримання китайських грошей. Треба тільки про себе нагадати, а то, кажуть, у Піднебесній не доволі обізнані з тим, що є в такій собі Україні такий чудовий Поліський край. Ще у лютому «малий рівенський десант» готував підгрунтя для квітневого візиту. Наступного тижня нам обіцяють, що з Китаю наша друга і значно розширена делегація на чолі з головою облдержадміністрації Миколою Сорокою вже привезе конкретні домовленості, які стосуватимуться створення спільних підприємств з виробництва малої сільгосптехніки, побутових електроприладів та продукції для оборонних потреб. Вирішать і низку інших питань — наприклад, в обласній адміністрації виявили надзвичайну проблему — значний дефіцит Рівенщини у знавцях китайської мови. І як це ми без них жили досі, просто уявити важко. А Далекий Схід відчуває потребу в інженерах-гідромеліораторах та фахівцях з атомної енергетики. Тому обмінюватимемося студентами. Розмова йтиме іще про багато чого, якщо взяти до уваги хоча б присутність у складі делегації головного міліціонера області Михайла Цимбалюка. Напевне, з китайцями легше домовитися про виробництво малої сільгосптехніки, ніж розпочати випуск комбайнів на «Рівнесільмаші» у Квасилові. Що там комбайни — лопат ще не навчилися робити, про це красномовно свідчить ціна цього сільськогосподарського знаряддя у рівенських магазинах. Зрештою, в Китай поїхати цікавіше, ніж у той самий Квасилів. Годують там краще і багато чого навчитися можна у місцевих — не нарікають вони на владу, а тихенько трускають паличками нешліфований рис. До того ж, для поживи використовують все, що ворушиться і повзає. Тому м’ясо завжди на столі, а люди задоволені. Минулого року рівенські чиновники брали участь у більш ніж сорока закордонних поїздках. Сумніватися в ефективності вкладених коштів у ще одну — китайську — подорож не доводиться. Кожен поважаючий себе рівенський підприємець, повертаючись з цієї країни, має прибуток. Тож як можна припустити, що наші шановані посадовці повернуться ні з чим? Не минуло й року після візиту пана Сороки до Японії, а всі мешканці області вже відчули на собі позитивні результати тієї поїздки. Що, не всі відчули? Дивно. Значить, з вашим відчуттям щось не так, або з поїздкою в Країну Ранішнього Сонця щось не вийшло. Принаймні мобільні телефони у Рівному так і не виробляють. Чому для поїздки за інвестиціями обрали Китай? Економічна могутність цієї країни збудована за рахунок інвестицій. Тобто китайці добре навчилися брати гроші, створювати привабливі умови для бізнесу, який цінує насамперед стабільність. Нестримні апетити китайської економіки потребують нових ринків збуту для своїх дешевих товарів, якість яких все одно нерідко нижча за ціну. Навіть якщо китайці і дадуть рівнянам гроші, то чи не вимагатимуть вони за це вільний доступ до нашого споживача? Як відомо, один весняний день у хорошого господаря рік годує. Тиждень нашого керівництва у Китаї, мабуть, забезпечить нашу область не на один рік. Ох, і потечуть широкою рікою інвестиції з Далекого Сходу! Головне — встигнути ті інвестиції взяти перед іншими конкурентами. Стало відомо, що полювання за китайськими грошима вже розпочали буковинці на чолі із своїм головою облдержадміністрації. Кафедру китайської мови у Чернівецькому університеті відкривають, свої оборонні підприємства китайцям представляють, а місцевих журналістів при цьому пригощають настоянкою «на женьшені та плазуні невідомого біологічного виду». Бо, напевне, без дози такої настоянки журналісти не розберуться у всіх нюансах буковинсько— чи поліщуцько-китайського партнерства. Не позаздриш чиновницьким шлункам, вирощеним «на бруньках», які задля співпраці з потенційними інвесторами повинні сприймати ще й не таку гидоту, як настоянка на хвостатому плазуні. Але що ж, терпіти потрібно. Задля інвестицій.
