Про те, що двічі увійти в одну річку неможливо, чув кожен, хто знає, з якого боку вмикається будь-яке радіо. Народний «хіт» «Двічі в одну річку не ввійдеш» років півтора тому не зникав з ефірів «ефемок». Проте мало хто знав, хто ж співає цю пісню. Відомо справді було небагато — ніби молода співачка Юлія Бодай, ніби вона зі Львова. Через якийсь час у телеефірах вийшов кліп, але вже під вивіскою «Юлія Рай». Очевидно, у житті співачки тоді почався київський етап «розкрутки», але потім чомусь вона знову зникла. Виявилось, співачка готувала альбом, який потрапив на полиці магазинів місяць тому. Днями Юлія Рай вперше з’явилась на очі рівнян — відвідувачів нічного клубу «Лагуна».
— Чим живе співачка Юлія Рай? — Сьогодні вона виступає в Рівному й не дочекається виходу до публіки. А загалом, ми щойно випустили альбом «Річка», але я відчуваю, що треба починати писати новий. Послухала диск разів 200, з’явилась купа нових ідей, а тому треба рухатись далі. — Ти народилася у Львові. А ти ще львівська співачка, чи вже київська? — Хоча у Києві я мешкаю вже сім років, мене все одно називають львів’янкою, чим я пишаюся. Мабуть, я ще не надто популярна, щоб публіка вважала мене всеукраїнською співачкою. — Роки півтора тому ім’я Юлії Бодай разом з її «Річкою» було відоме в кожному домі. Чи не намагається тепер вже Юлія Рай через певний час після великої популярності увійти в ту ж саму річку вдруге? — Тоді, коли ця пісня, як ти кажеш, була популярною, у мене не було ніякої можливості ані знімати кліпи, ані записувати альбоми, ані робити якесь власне «промо». І зараз, коли така можливість вже є, мені доводиться мочити ноги в тій самій воді. Але я думаю, річка колись сягне океану. Мені ж потрібно бути популярною! — А що це за злий продюсер, який змусив змінити сценічне прізвище? — Продюсер мене не примушував. Я зробила це самостійно. Мабуть, я начиталася книжок про Мерилін Монро і багатьох «зірок», які свого часу відчували, що треба щось змінювати. Такий час прийшов і до мене. Я вирішила змінитись — від кольору волосся, я стала білявкою, до прізвища. Рай — це абревіатура з трьох слів, які для мене багато значать. Всі подробиці — на прощальному концерті через 40 років. — Змінився імідж, а у музиці щось змінилося? Столичні продюсери своє вимагають? — Звісно, вимагають традиційні для популярних людей речі — завжди добре виглядати, гарно поводитись. Не дозволяють їздити на лижах, щоб не зламала ногу, не пускають на «Ігри патріотів», щоб не повернулася з синцями. А також вимагають з’являтися у публічних місцях без чоловіків. Адже вони мені нагадують, що я повинна бути бажана багатьма іншими чоловіками, а не бути постійно на публіці з одним. — Не дратує, що вони, можливо, хочуть зробити черговий секс-символ? — Мене не хочуть зробити секс-символом. Адже Юлія Рай — це не проект, мене ніхто не робить — я ж сама собі пишу пісні. Продюсери лише слідкують за тим, що роблю я, даючи певні поради. Я дуже вірю, що Юлія Рай — це особистість. — А як народжувалась ця особистість? — Довгий час я писала пісні для львівського співака Андрія Князя. А потім написала «Двічі в одну річку не ввійдеш». Довго думала, хто б міг її заспівати. А мама мені порадила спробувати самій. Це було потім, а до цього був церковний хор, куди мене привела бабуся. У хорі я співала сім років, вісім років відучилася на класі фортепіано музичної школи. А потім зрозуміла, що я можу грати не лише Бетховена й Баха, але й створювати щось своє.
