Христина Панасюк розповіла подробиці автопригоди на своїй сторінці у Фейсбуці.
.jpg)
Христина Панасюк присвячує пісні українським бійцям та виконує їх під гітару на фронтових концертах на сході України. З 2014 року рівненська співачка-волонтерка Христина Панасюк побувала майже в усіх гарячих точках Донбасу.
Цього разу вона разом з братом везли волонтерську допомогу.
.jpg)
- Я вижила. Від щирого серця вважаю це справжнім дивом. Бог, янголи, наші небесні воїни, разом з Братом витягали мене непритомну через заднє сидіння авто. - розповідає Христина Панасюк. - Ми з братом везли медицину, важливу, цінну. Кровоспинне, аптечки, турнікети. Все вціліло, на диво! Розбилась лише одна ампулка натрій хлориду і одна банка тушонки. Порвалась куртка, згубилась улюблена і єдина, що лишилась, фліска, розбилась моя гітара і машина брата...
Ми живі... В мене струс, гематома, нога. Все потихеньку затягується. Нашим лікуванням займалися мої друзі по війні Рубан Оксана і Юля Кузьменко.
Ми довезли все важливе, через 4 дні після аварії. Гітару позичили, відіграла 5 концертів в режимі вранці МРТ- ввечері концерт. Я рахувала "вертольотіки в голові" і жартувала, що їх меншає прямо як моssкальських.
В день аварії чомусь згадала Кузьму Скрябіна. Я пам'ятаю останній концерт, де я його слухала вживу. Він був відверто сумний і розчарований тим,яку музику прагнуть слухати люди і якої цураються...
А люди відверто хотіли розваг, танців , пива і дискотеки і зовсім не хотіли чути про що він співає. Зараз його немає, але його музика живе і люди почали її чути... Як же хотілося йому бути почутим живим...
Знаєте яке запитання звучало після кожного з моїх концертів для військових і лікарів в цю поїздку?
"Чому тебе немає по радіо і телебаченню?"
"Чому ми тебе не чули раніше?"
Раніше я відповідала, що я не формат, тому, що часто чула це від різних організаторів.
Зараз я не знаю що відповідати...
Я дзвоню, пишу, але, в більшості випадків мене ігнорують.
Я пам'ятаю 14 рік, як я ці пісні перекидала через соц мережі, щоб люди могли скачати на телефон в Аеропортах, Дебальцево, в Мар'їнці. Я пам'ятаю обійми, я пам'ятаю сльози, я пам'ятаю усю справжність і згодна і надалі лишається не форматом.
Тільки допоможіть донести до воїнів, волонтерів і небайдужих людей пісні, які я пишу вже 9 рік...
Я не маю можливості зараз писати щось нове, але в мене є пісні про волонтерів, розвідку, про десант, артилерію, морську піхоту, комбатів, капеланів, про Україну та її незламність! Про Перемогу вже теж є!
В мене багато пісень, які можуть вселити віру і підтримати...але їх чують лише свої і лише ті, хто хоче чути.
Я не маю можливості приїхати до кожного підрозділу, але хочу мати можливість підбадьорити, вселити віру, подякувати так, як я це робила з 14 року.
В мене не виходить докричатися. Але раптом ви знаєте як, підкажіть, будь ласка. А ще я можу виступати з благодійними концертами закордоном і збирати мільйони на допомогу фронту, але поки кличуть лише свої, на реабілітацію
Мій телеграм канал, де можна безкоштовно завантажити альбоми
Дякую, люди! Попри все, я продовжую стукати в зачинені двері, навіть якщо не відчиняють... І попри все, я дякую Богу, ангелам, небесним воїнам і Всесвіту, за можливість жити далі! Моя мрія - зіграти для наших захисників на Донбас арені, в Луганську, в Криму, Харкові, Києві, Чернігові ...і т.д. І моя мрія обов'язково здійсниться, не дивлячись ні на що.... Перемоги нам!!! Люблю вас, люди!
