Медицина, промисловий туризм і спорт є гордістю польського Забже. Про це журналістам під час офіційного візиту рівненської делегації розповіла мер Малгожата Манька-Шулік. Медично-туристичні питання залишимо на відкуп іншим і зупинимося саме на спорті, який є одним з трьох китів 200-тисячного міста-побратима Рівного.
Безумовно, головною спортивною гордістю цього шахтарського міста є футбольна команда «Гурнік». Вона — чотирнадцятиразовий чемпіон Польщі, а у 1988 році польський клуб ще й грав у фіналі Кубка кубків, де програв «Манчестер Сіті». Виступає команда на 13-тисячному однойменному стадіоні, побудованому ще у 1936 році, коли Забже входило до складу фашистської Німеччини. Звісно, що з того часу арена зазнавала ремонту, але вже нині гряде найсерйозніша в її історії реконструкція, після якої стадіон зможе прийняти 32 тисячі вболівальників. А останніх у «Гурніка» не бракує, оскільки ця команда є головною в усьому Шльонському воєводстві, виступаючи в Екстракласі. До речі, Забже хоча і є окремим містом, воно є лише частиною майже тримільйонної агломерації, тобто коли їдеш, не завжди й помічаєш, що переїхав в інше місто. Гроші на реконструкцію, а у гривневому еквіваленті це приблизно мільярд, міська влада, якій належить стадіон, шукатиме з різних джерел. Одне з них — це Євросоюз. Саме завдяки йому цього року в Забже вдалося завершити будівництво невеличкого футбольного стадіону на 400 місць зі штучним полем. Половину коштів (в еквіваленті — приблизно 5 млн. грн.) дали саме європейці. Щодо футбольних стадіонів, то їх у місті з десяток, на переважній більшості встановлені пластикові сидіння, грають там або аматори, або напіваматори. Можна у великий футбол у Забже пограти і під дахом. Там є величезний палац спорту з трибуною на 4 тисячі глядачів, щоправда, поле вкрите не штучною травою, а чимось на зразок гуми. Відтак, «Гурнік» цю арену для тренувань майже не використовує, натомість аматори з радістю там грають у міні-футбол, поперек розмічено три майданчики. Не так давно на цій арені у другому польському дивізіоні грала також баскетбольна команда, але через фінансові проблеми зі змагань знялася. Є у цьому ж палаці спорту волейбольний зал з сучасною підлогою і балконом, а також зал боксу та бойових мистецтв. Споруда не нова, їй вже понад три десятиліття, але у досить непоганому стані. Вона також належить місту. До речі, усі згадані споруди місто передало у користування спортивній спілці під назвою «Мосір», яка, власне, і відповідає за їхній поточний стан. Крім футбольної команди, у Забже є ще й чоловічий гандбольний клуб, який торік виступав в Екстракласі, але вилетів. У цього клубу є власна арена на 2 тисячі місць. А от популярного у Польщі та у Рівному спідвею у місті шахтарів немає. Усі охочі можуть насолодитися гулом моторів у Рибніку. Можливо, це більше стосується дозвілля, ніж спорту, втім, у місті є ще один цікавий об’єкт — старий парк з двома великими відкритими басейнами. За невелику плату (приблизно 10 грн. на день) там можна не лише покупатися, але й позасмагати на травичці чи в шезлонгу. Ці басейни, як і стадіон, було побудовано ще за часів Гітлера. Також на території парку є кінний клуб, в якому забжани можуть взяти напрокат рисака і покататися. Влада Забже іноді допомагає численним місцевим клубам фінансово, але основним своїм завданням вона вбачає саме будівництво спортивної бази, на яке і йде левова частка коштів, передбачених на спорт. — Міцним може бути лише те місто, де розвивається спорт, — говорить мер Забже Малгожата Манька-Шулік, — і усі ці витрати — це насамперед інвестиції в людей.
