Чотири вистави одного театру за два дні — такого гастрольного графіка не побажаєш жодному колективу. Але Чернівецький музично-драматичний театр, мабуть, вирішив — якщо вже виїжджати зі свого міста, то працювати «по-стахановськи». Аж чотири рази вони показали рівненським шанувальникам театру свою виставу «Солодка Даруся». Така популярність театрального проекту зумовлена ще більшою популярністю однойменної повісті, за яку письменниця Марія Матіос отримала Національну премію ім. Шевченка.
У Рівне на виставу сама Матіос не приїхала, хоча й планувала. Керівництво Чернівецького театру наголошує, що перед ними питання брати «Дарусю» в репертуар чи ні не стояло. Насамперед тому, що події у народній драмі «Солодка Даруся» відбуваються на Буковині, звідки родом і сама письменниця. — Робити інсценізацію за настільки непростим прозовим твором — дуже складно, — наголошує режисер вистави Людмила Скрипка. — Але ми не соромимося, що обрали саме цей твір. За рік показів «Дарусі» (прем’єра відбулася у березні 2008. — Авт.) не було жодної вистави, щоб у кінці публіка довго не відпускала акторів. Щось подібне й у Рівному. По завершенні кожної з чотирьох вистав публіка, зворушена трагічною історією, аплодує чернівчанам. «Солодка Даруся» — розповідь про селянське життя 30-50-х років через історію молодої селянки, яка у дитинстві, піддавшись на провокації агентів НКВС, видала рідного батька, через що повісилась її мати. Емоційний шок позбавив героїню розуму та мови — виконавиця головної ролі Наталія Гунда навіть за годину до початку вистави налаштовується — не промовляє жодного слова. До речі, Наталія Гунда тривий час працювала в Рівному, під керівництвом директора театру Володимира Петріва. А в нього до цього проекту особливе ставлення — як зізнається Петрів, читаючи цю книгу, він плакав. А також хотів би побачити цей проект у виконанні рівненських акторів. Натомість адаптувати твір до сценічного втілення у Рівному не було кому.
