Це сталося понад шістдесят років тому. В одну з ночей 1962 року на всій території СРСР було демонтовано тисячі пам’ятників Сталіну. Ніхто про це тоді нікого не запитував — таким було рішення влади, яке не обговорювалося, а виконувалося. Як виявилося, «десталінізація» шістдесятирічної давнини була неповною. Не через чийсь спротив, а через незнання. Практично ніхто з тих, хто проїжджав повз монумент із танком на в’їзді до Дубна, не здогадувався, що цей танк офіційно зветься «Іосіф Сталін». Бо танків тих у шістдесяті-сімдесяті роки минулого століття наставили на постаментах чи не більше, ніж колись стояло монументів Сталіну. Черга до їхнього демонтажу дійшла лише тепер, коли монументи радянським танкам у містах та селах України виглядають щонайменше недоречно. Саме тепер і з’ясувалося, що танк на в’їзді до Дубна не простий, а унікальний. І що ця модель танка має ім’я кривавого кремлівського диктатора. Здавалося, про що тут говорити? Знести і все! Але знайшлись у Дубні люди, які не забажали це зробити, знайшовши для демонтажу танку бюрократичні перепони. Невже чекають ворогів?
Ілля Онисько, начальник управління ЖКГ Дубна:
— Коли почалися дискусії про демонтаж танка, то ми звернулися до Міністерства культури. Звідти нам надійшло роз’яснення на 7–8 сторінках. У ньому був розписаний цілий алгоритм дій. Спочатку місто має звернутися до Міністерства культури, що ми й зробили. Після цього має зібратися комісія у міністерстві, яка має надати дозвіл на демонтаж танка. Нас суворо попередили, що цей танк має історичну цінність. Адже він унікальної марки ІС 2. Це не старезні танки Т-34, які знаходяться на постаментах по різних містах України. За сучасними мірками Т-34 й танком назвати не можна, бо це трактор, оббитий бляхою. Однак ІС 2 — це важкий бойовий танк. Його тут встановили на згадку про найбільшу танкову битву часів Другої світової війни. Міністерство культури нас попередило, якщо ми без їхнього дозволу зачепимо цей танк, то на нас чекає кримінальна відповідальність. Бо наш ІС 2 оформлений як пам’ятка і є в реєстрі. У міністерстві вважають його цінним експонатом. Нам навіть пропонували провести просвітницьку роботу серед місцевих жителів, щоб це пояснити. Бо цей танк символізує історію цього краю. По факту без дозволу Міністерства культури нам не можна його ні продати, ні зняти. Однак ця комісія, яка дає дозвіл, досі не може зібратися. Адже частина її членів через війну знаходиться за кордоном. Тому наразі ще не вирішено, як ми будемо діяти. Але поділюся, що у нас є позитивний дозвіл з літаком. Теж порушувалося питання про його демонтаж, проте було роз’яснено, що цей МІГ був побудований у 60-ті роки. Тому він ніяк не відноситься до часів Другої світової війни. Тому ми його перефарбували та залишили як символ авіаполку, що базувався у Дубні.
Олександр Дехтярчук, депутат Рівненської облради з Дубенщини:
— На Дубенщині активно проходить декомунізація. Нам уже вдалося демонтувати пам’ятник енкаведистам. Зробили це цього року. Його не могли прибрати, поки не передали у підпорядкування громади. Однак з часом були подолані усі бюрократичні процедури, та пам’ятник енкаведистам, які розстрілювали людей, прибрали.
Стосовно танка в Дубні, то було очевидно, що історія з його продажем не могла мати успіху. Будемо спостерігати, як надалі розвиватиметься ситуація. Але, на мою думку, його треба прибрати. Поділюсь, що з цим танком у Дубні пов’язана цікава історія. Колись голови колгоспів випили та поспорили, що здвинуть його з місця. Тоді один приніс акумулятора від «Волги», завели цей танк та з’їхали ним з постаменту. Після цього був великий скандал, а цих голів колгоспів тягало КДБ. Через цей інцидент з танка зняли мотор та заварили усі отвори. Тепер він уже не на ходу.
Богдан СЛОНЕЦЬ.
