Зворушливу історію воїна оприлюднив Гощанський селищний голова Микола Панчук.
Сергій Бізюк із села Глибочок закінчив Бочаницьку середню школу, потім служив в армії. Після повернення зі служби працював трактористом у колгоспі в Жаврові, а відтак – в агрохолдингу. Одружився. У парі з дружиною Раїсою народили доньку Тетяну.
«Коли почалася повномасштабна війна, Сергій працював у Польщі, але спокійне життя за кордоном він проміняв на фронт — повернувся додому й пішов захищати Україну. Навчання на полігонах, бойові завдання під Бахмутом, Часовим Яром, Авдіївкою… 20 квітня 2024 року — поранення, яке могло назавжди прикувати його до ліжка», — зазначає Микола Панчук.
Сергій викликав евакуацію сам, наклав турнікет і чотири дні не казав рідним про поранення. Лікарі намагалися зберегти його ногу, але врятувати її повністю не вдалося. Зараз він ходить на протезі й залишається діючим військовим 42-ї бригади однієї з частин ЗСУ.
«Сергій — воїн не лише на фронті, а й у житті. Він пообіцяв доньці Тетяні, що вони ще потанцюють. І виконав обіцянку: через кілька днів після того, як став на протез, вони вийшли на танцпол. Це був танець сили, любові та незламності», — додав Гощанський селищний голова.
Ще через тиждень він знову сів на трактор. Бо, як каже сам Сергій, “життя — не зупиниш, якщо воно в тобі палає”. Сьогодні він веде активне життя, ділиться власною силою з іншими та підтримує тих, хто пройшов схожі випробування. Нещодавно разом із Тетяною передав для Центру інтеграції ветеранів два візки та милиці, підтримуючи побратимів.
