Четвертокурсниця Острозької академії Еліна Кузнецова, яка навчається на факультеті міжнародних відносин, проходила тритижневу практику в Міністерстві закордонних справ України. Їй навіть доручили писати листи від імені Президента Януковича.
— Я володію англійською, німецькою та польською мовами, тож потрапила на практику до відділу США та Канади при МЗС, — розповідає Еліна. — Раніше я працювала в США і бачила побут американців. Тож мені було цікаво дізнатися ще й про ділові відносини цієї країни з нашою. Одним з моїх завдань у МЗС було написання та переклад офіційних листів. Приміром, коли у червні помер відомий американський письменник Рей Бредбері, мені доручили написати лист-співчуття американському президенту та його народу від імені нашого глави держави. Зазвичай у МЗС готують такі листи у разі якоїсь трагедії чи смерті відомої людини в іншій державі. Такі листи є проявом етикету у відносинах між державами. Але зрозуміло, що сам президент не веде цього листування. Тож тоді від імені Віктора Януковича писала я. Це був лист приблизно такого змісту: "Вельмишановний пане Президенте, від імені свого народу та від себе особисто співчуваю народу США з приводу тяжкої втрати — смерті відомого письменника Рея Бредбері. Сподіваюся, що пам'ять про нього залишиться не лише в серцях американських, а й українських читачів". Дуже здивувала Еліну матеріальна база міністерства. Дівчина розповідає, що там держслужбовці змушені працювати за старезними комп'ютерами та "скидатися" на папір для принтера: — Ще більш-менш зрозуміло, якщо таке відбувається в якомусь районному управлінні. Але коли це спостерігаєш у найвищому відомстві держави… Я завжди мріяла працювати у МЗС, мені вже навіть пропонували залишитися там на роботу. Але тепер я розумію, що на таку зарплату, яку там отримують працівники, я навіть житло у Києві не винайму. Тож аби піти на роботу в міністерство, я спочатку маю заробити гроші за кордоном. Досвід роботи в іншій країні Еліна Кузнецова вже має — да роки тому взяла участь у програмі "Work and travel" та побувала у США. Працювала в McDonald's у місті Берлін, штат Меріленд. — Мене часто перепитують, чи я справді була в Америці, а не в Німеччині. Тамтешні мешканці жартують з цього приводу, що, мовляв, німці запозичили назву їхнього міста для своєї столиці, — посміхається Еліна. — У Берліні я мала два місця роботи — офіційно працювала в McDonald's, а додатково пакувала продукцію в одній з пекарень цього міста. Там українських працівників дуже цінують за універсальність — наші люди швидко вчаться різних робіт і здатні легко "переключатися" з одного виду роботи на інший, на відміну від американців. Але коли американець бачить, що українець починає розуміти більше, ніж йому хочеться, і може складати йому конкуренцію, ставлення до нього різко змінюється. Але мені дуже сподобалися їхні стосунки один до одного. Там, приміром, якщо покупець зайшов до магазину, переміряв весь одяг і нічого не купив, його як привітно зустріли, так привітно і проведуть, побажавши гарного дня. Або ж якщо двоє друзів сидять у барі і випивають, а один з них потім сів за кермо, то інший попередить про це поліцію і того через декілька метрів зупинять. Але він не скаже, що той друг йому більше не друг, як це було б у нас. Тому хотілося б, щоб і наші люди вчилися цього в американців.
