Сучасна бібліотека - це не просто книгозбірня, це інтелектуальний простір, який має єднати лідерів думок, людей, які прагнуть ділитися ідеями, обмінюватися знаннями. Модель такої вдалося побачити на прикладі Центру Митрополита Шептицького у Львові.
Цикл матеріалів про сучасну організацію освітнього простору в рамках стажування в Міжнародному інституті етики та проблем сучасності Українського католицького університету продовжу розмовою про бачення сучасної бібліотеки із Олегом Яськівим.
Минулого року у Львові запрацював новітній бібліотечний культурно-освітній простір – «Центр Митрополита Шептицького» у структурі Українського католицького університету.
Директором Центру став Олег Яськів, доктор технічних наук, засновник та керівник кіноклубу у Львові, головний редактор сайту «Простір кіно».
Із паном Олегом розмовляли про місію Центру, сучасні бібліотечні реалії та вплив простору на активність аудиторії.
Серед важливих місій Центру Шептицького його директор називає потребу дивитися на простір очима молоді.
- Як зараз сприймаємо бібліотеки? Як повернути до них молодь? Як вона дивитися на сучасну бібліотеку?
- Не варто прагнути повернутися в минуле та докладати надзусиль, щоб відтворити те, що було колись, втілити наше уявлення й сприйняття минулого. Йдеться про любов до книг, їх сприйняття, популярність, увагу, які були колись. Час і суспільство розвиваються, розвиваються й ідеї. Не буде того, коли люди, зокрема, молодь масового читають книги, проводять чимало часу в бібліотеках. Книги з паперового формату давно перейшли в електронний, від грубого розміру до меншого, від книг художніх більше звертаються до есеїстки. Популярнішою стає науково-популярна література, наукова есеїстка, мотиваційні тексти. Світ літератури змінюється відповідно до змін у світі. Але це не заперечує необхідність існування бібліотек чи освітніх просторів, в яких циркулюють ідеї, викладені в книгах. Тому Центр Шептицького – одна із перших спроб в Україні створити нову візію бібліотеки, розширити її, перетворити бібліотеку з архіву літератури, чим стали більшість бібліотек в Україні та й на Заході також, на місце зустрічі людей, не суто активних читачів, а людей. Це місце зустрічі ще й декороване книгами також. Книги можуть ставати предметом зустрічі, читання та обговорення їх, роботи з ними у паперовому чи цифровому варіанті. Тут можна працювати за комп’ютером, будучи в оточенні книг. Сама атмосфера сприятиме інтелектуальному росту тих, хто перебуває в побідному просторі. Відповідно бібліотека або ж культурно-інформаційний центр повинен пропонувати сучасній людині певний набір послуг та сервісів інтелектуальних, пов'язаних або й непов’язаних із книгою. У такий спосіб ми маємо шанси отримати молодь тут. Поки що ми її бачимо. Я навіть сам приємно здивований, що стільки молоді перебуває у нас у просторі, як у самій бібліотеці, так і в робочих секторах Центру Шуптицького. Частина йде суто в бібліотеку, частина просто працювати чи відвідувати певні події. Сама ця атмосфера сприяє тому, що люди так чи інакше тягнуться до знань. В якій формі ті знання отримуються – інше питання, чи то через книги, через інтернет, спілкування з колегами, лекції тих, хто читає книги, й доносить у спрощеній формі свої знання. Такий культурно-інформаційний центр стає потрібним, важливим місцем для всіх, без якого отримати нові знання чи доступ до інформації стане складніше. Навіть для молодої людини, яка має доступ до світової павутини. Бо треба вміти орієнтуватися в океані інформації. Наявність різних гаджетів не означає, що людина все може отримати самостійно. Натомість тут вона може зорієнтуватися.
- Чи помічаєте, що такий простір впливає на молодь? Як це можна визначити?
- Мені здається, що вплив дійсно є. Молодь змінюється швидко, вона потребує нового заряду, батарейки. Такою батарейкою слугують різні заходи, які проводяться в таких центрах, як наш. Це така популяризація науки. Колись, в 90-і роки малий інтерес був помітний до суміжних знань, зараз погляд змінився. Багато людей цікавляться суміжними знаннями, навіть протилежними до тих, які вивчали. Це можна по-різному називати: освіта без кордонів, безперервна освіта, неформальна освіта. Коли є попит на донесення наукових знань доступною, простою мовою. Це шанс для науковців передати знання про свій предмет. Це нагода для зацікавлених отримати есенцію знань від різних експертів із різних сфер. Молодь потребує таких форм, вона змушує нас так працювати, дає такий запит: «Хочемо чути коротко, але ємнісно про найновіші досягнення в науці, соціальних питаннях, політології». Книгу на півтисячі сторінок, очевидно, мало схочуть читати. Натомість запрошеного експерта, який за годину часу чи за кілька лекцій зможе стисло переповісти основні тенденції, слухатимуть. Це другий формат, формат публічних лекцій продуктивніший. Так створюється культура інтелектуальних обмінів, яка формується та визначається молоддю.
- Повернемося до історії створення Центру. Як зародилася ідея? Звідки запозичена ідея?
- Ідея зародилася років 5 чи 6 тому, коли було бажання збудувати нову бібліотеку за зразками американських та європейських університетів. Згодом задум трансформувався, оскільки університет ріс та розвивався. Відповідно з’явилася потреба в нових навчальних, адміністративних просторах. Тому концепція бібліотеки розрослася до концепції культурно-інформаційного центру. Ми були в тому одними з перших в Україні. Зараз спостерігаємо такий процес перетворення бібліотечних просторів до освітніх, культурних центрів в Україні й у Європі.
- За яким принципом відбуваються зовнішні активності? Як визначаєте, які саме публічні заходи, виставки проводити?
- Ми бачимо зараз необхідність у встановленні певних правил чи критеріїв проведення заходів для нас. Важливим критерієм є відповідність заходів місії, цінностям університету. Усі події повинні лежати в тих координатах. Іншою вимогою – є висока якість подій. Ми хочемо відповідного контенту, культури оформлення, належної логістики. Ми б хотіли нашими подіями давати морально-етичні мессиджі суспільству. Певними циклами подій, діалогами, дискусіями ми намагаємося перетворювати наше суспільство. Виробити єдину дорожню карту в напрямку єдиних цінностей та понять складно. На другий рік роботи ми зменшили кількість подій, які в нас відбуваються, відсікли можливість появи неякісного продукту. Ми хочемо бути місцем, де відбуваються виключно якісні заходи. Ми не хочемо перетворюватися на ярмарок різних подій. Ми хочемо, щоб люди знали, якщо подія відбувається в Центрі Шептицького, отже, вона за замовчуванням цікава, корисна, туди варто йти.
- Скільки працівників забезпечують функціонування Центру?
- Команда Центру Шептицького – це лише п’ять людей. Також тут розміщуються адміністративні, навчальні сектори. Бібліотека має власну команду, близько 14 осіб. Окремо господарська частина, яка забезпечує життєдіяльність корпусу.
- Бібліотека має якісний технічний функціонал. Це, очевидно, спрощує роботу з ресурсом?
- Ми намагаємося максимально рухатися вперед, хоча впроваджені далеко не всі ідеї. Але ми намагаємося співпрацювати й з іншими бібліотеками. Підписали меморандум із міською адміністрацією на допомогу в переході всім муніципальним бібліотекам на автоматизовану бібліотечку систему. На черзі підписання такого ж документу із областю, а це сотні бібліотек, які перейматимуть наш досвід. Ми стараємося в цьому плані розвиватися.
- Які найближчі задуми маєте зараз?
- Ми хочемо створити для міста й області єдиний електронний читацький квиток, щоб дозволити нашим студентам користуватися ресурсами інших бібліотек, залучати до нас читачів зовні, обмінюватися електронними базами. Хочемо взаємодіяти й з іншими ресурсами. Проте, бібліотечні системи є доволі дорогими, особливо з контексті співпраці із закордонними сервісами. Ми діагностуємо читацькі інтереси нашої аудиторії, виходячи із того спрямовуємо нашу діяльність.
Додам, що Центр Шептицького – своєрідний приклад трансляцій цінностей університету на зовні. Значна кількість активностей, які тут відбуваються спрямовані на розширення горизонтів мислення, критичне сприйняття будь-яких суспільних явищ. У цьому середовищі дійсно хочеться розвитися й дізнаватися нове. За час перебування тут щодня знайомишся із новими людьми, які захоплено розповідають про роботу над своїм навчальним чи діловим проектом, тут можна зустріти людей із різних середовищ, яких об’єднує одне: вони приходять сюди за новими ідеями, знаннями, контактами й для роботи. Хтось може закинути, що ці гостьові враження занадто добрі, й в країні зрадофілії не може бути цілком сприятливого середовища для росту. Але сприйняття будь-якого простору живе перед усім у нашій голові. Змінивши спосіб мислення, можна змінити світ. Маленькими, але впевненими кроками.
