Сучасні волоцюги: освічені, з мобільним телефоном, але без дому

1828 0

Ми у соцмережах:

Сучасні волоцюги: освічені, з мобільним телефоном, але без дому

Незважаючи на люті зими, пожежі, п'яні розборки, в яких гинуть безпритульні, таких людей на вулицях міст не стає менше. Бо на зміну їм приходять інші — люди, які ще донедавна жили цілком пристойним життям. У кожного з них — своя, часто зворушлива, історія падіння на дно.

25-річний Максим безхатьком став рано. Ще коли навчався у школі, лишився сиротою: батько вбив матір, а сам потрапив до в'язниці. Максим виховувався у сиротинці, коли звідти вийшов, зрозумів, що нічого не має: "Сільський голова продав мою земельну ділянку з хатою: я, як був дитиною, підписав якісь документи. Виявилося, позбавив себе житла. Після того, як закінчив рівненське ПТУ, взагалі опинився на вулиці. Вирішив повернутися у рідне село. Проте там у мене забрали паспорт і сказали, щоб я більше у селі не з'являвся. З горя почав пиячити. З тих пір живу на вулиці. Ночую у під'їздах та підвалах. Час від часу підробляю вантажником на ринку. А рік тому мій товариш привів мене у притулок на Кавказькій. Я б хотів щось змінити у своєму житті, але вже важко". 50-річний Олексій у Рівне потрапив зі сходу країни. Чоловік через пиятику лишився без сім'ї та житла. Їздив електричками від вокзалу до вокзалу. Як опинився у Рівному, розповідає так: "На вокзалі вкрали усі мої документи й телефон. Спершу потрапив у притулок на Дубенській, проте там сильніші змушували мене жебракувати на морозі, а у мене хворі ноги. Ходив і на Кавказьку... Але нічого доброго там нема. На вокзалах та у підвалах краще, там і ночую. Взимку взагалі навіть підвестися не міг — ноги відмовляли. Проте "швидка", скільки не викликав, мене на забирала у лікарню". Як виглядає бомж в уяві добропорядного рівнянина? Нетверезий, вік якого визначити неможливо, брудний, одягнений у лахміття, беззубий та неголений... Насправді ж серед них є різні люди — і з вищою освітою, і навіть непитущі. Деякі мають навіть де жити, у що одягтися і чим харчуватися, проте до вподоби їм ритися на смітниках та ночувати у підвалах. У Рівному офіційно нарахували 51 безхатька. Це ті, які приходять ночувати у притулок на Дубенській. Про скількох соціальні служби не знають — можна тільки здогадуватися. Олексій Шамак, заступник начальника департаменту праці та соціального захисту населення: — Я не знаю випадків, щоб хтось із тих, хто став безпритульним, повертався до нормального життя. Хіба що ті, які потрапляли у наші інтернатні заклади, тобто люди пенсійного віку або інваліди. Безпритульним, таке враження, подобається їхнє життя. Не всі із них алкоголіки. 20% є таких, що взагалі не п'ють. Проте вони не можуть знайти роботи. Максимум, що їм пропонують, — тимчасовий підробіток. Чверть рівненських безхатьків взагалі має вищу освіту. Як пояснити тоді, чому їх не меншає (а рік у рік кількість безпритульних приблизно однакова), я не знаю. Зрештою, це проблема не лише Рівного, і навіть не цілої України. Безпритульні є у всьому світі. Інше питання, чому вони не хочуть йти ночувати до притулку. На вул. Дубенській є 30 місць. Ще стільки ж ми відкриваємо на зиму. Видаємо обов'язкові сніданки — обласний бюджет на кожного безпритульного на день виділяє 5,5 гривні. А інколи навіть обіди є, коли спонсори допомагають. Так, з притулком свого часу співпрацювали супермаркети — віддавали безкоштовно харчі, в яких закінчувався термін придатності. Нині їжу дає "Агроресурс", а також приносять небайдужі люди. У притулку можна помитися. Спеціалісти допомагають виготовити документи — лише з початку року вже виготовили 11 паспортів. У притулку можна жити три місяці. Декого після цього терміну відправляємо в інтернати, декого реєструємо наново. Є безпритульні, що вже по кілька років там живуть. Але притулок заповненим не буває. Чому решта не хоче приходити — важко відповісти. Можливо, люди не хочуть називати свої імена, бо серед рівненських безпритульних є багато колишніх в'язнів. Можливо, комусь не подобається, що працівники притулку змушують їх митися. Можливо, хтось з безпритульних хоче ліпших умов. Проте кращого забезпечення дати не можемо. Була ідея відправити безхатьків в Олександрію. Але говорити про це зараз, коли навіть на утримання інтернатів грошей обмаль, не можна. Якщо й відкривати за межами міста притулок, то не такий, як нині на Дубенській, що туди лише ночувати можна прийти. Безпритульні не їздитимуть в Олександрію. Та й, думаю, якби навіть створити в якомусь селі цілий заклад для безпритульних, багато все одно б тікало до міста. Скільки я працюю, ніхто не звертався із проханням знайти житло принаймні десь у селі. Усі безпритульні — з міст, в більшості з Рівного. Окрім того, це переважно люди, яким вже за 50. Вони скаржаться на те, що їхні квартири відібрали, але в жодному випадку довести це ми не змогли. У Рівному є ще притулок релігійної громади на Кавказькій. І хоч туди відбирають безпритульних — таких, щоб не пили, не були наркоманами — все ж добре, що і такий заклад є. Окрім того, притулок для безхатьків є у Кузнецовську. Як і рівненський, на 30 місць. Але туди більше десятка людей не ходить. Чи буде так, що безпритульних не буде? На це потрібні роки, державна програма (з держбюджету нині кошти на безпритульних не виділяють), тривала робота психологів з безхатьками. Андрій Міщеня, начальник міського відділу у справах дітей: — На відміну від дорослих, безпритульних дітей у місті немає. Якщо навіть з'являється така дитина, то ми її знаходимо і влаштовуємо або в інтернат, або у сім'ю. Як на мене, поняття "безпритульна дитина" не повинно бути взагалі. У Рівному є лише діти бездоглядні. Їх понад 70. Це ті, хто має неналежний догляд у родинах. Проте за такими дітьми ми стежимо. Тетяна Кудріна, заступник керівника Рівненського обласного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді: — З 2011 року у Рівному діє соціальний гуртожиток для дітей. Проживати там можуть діти від 15 до 23 років, які позбавлені батьківського піклування або сироти. Жити у гуртожитку можна три роки. Нині там — 29 дітей. За період, що працює, кілька підопічних вже покинули його. Одна дівчина нещодавно одружилася; хлопцеві, якому виповнилося 23, підшукали гуртожиток, а інша дівчина у Київ поступила вчитися. Були й такі, що до родичів поверталися. Проте тих, хто б ставав безпритульними, не було. У гуртожитку діти ні за що не платять. Проте харчуються самостійно. Тому ми наполягаємо, щоб вони або працювали, або навчалися. У гуртожитку дітей пристосовують до життя. Дехто, вийшовши з інтернатів, не знає елементарних речей. У гуртожитку вчать, наприклад, куховарити. Із дітьми працює психолог. Тамара Лисенко, начальник СЗГ УМВС у Рівненській області: — Не можна сказати, що безпритульні небезпечні для рівнян. Найгірше, що вони можуть, — це щось вкрасти. Найчастіше крадуть із дач — якісь граблі чи бідони. Проте цього року за ними — жодного злочину. Звинуватити безхатьків у якихось нападах на рівнян не можемо. Зазвичай безпритульні інших людей ще й цураються. Бувають, звісно, сутички між ними самими, проте місцевих мешканців не зачіпають. У міськвідділ телефонують зі скаргами на безпритульних лише тоді, коли вони у під'їзд приходять спати. Затримати за це безхатьків ми не маємо права. Тому лише відвозимо у притулок на Дубенській. Дмитро Мельник, працівник прес-служби головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Рівненській області: — За три холодні місяці цього року у Рівному вже горіло 11 підвалів. У більшості випадків винними були безпритульні. На щастя, ніхто під час пожеж не постраждав. Безпритульні навіть самі викликали рятувальників. До речі, у багатьох із них є мобільні телефони. Проте до нашого приїзду з підвалів безхатьки втікають. У тих місцях, де ми гасили полум'я, підвали у страшному стані. У безхатьків там і нічліг, і їдальня, і зборище усілякого мотлоху, і туалет. Навіть ілюмінацію в одному з підвалів застали. Алла Рабійчук, громадський активіст: — Свого часу я допомагала безпритульним, намагалася повернути їх до нормального життя. А потім зрозуміла, що марно. Алкоголіків принаймні можна змінити, а бомж — це вже спосіб мислення. І це неправда, що вони безпечні. Знаю таких, які вже по кілька разів сидять за ножові поранення. Окрім того, вони розносять різноманітні інфекції, від СНІДу до туберкульозу. Безпритульних потрібно вивозити з міста, створивши притулок.


ПОВІДОМЛЯЙТЕ СВОЇ НОВИНИ В РЕДАКЦІЮ "РІВНЕ ВЕЧІРНЄ": Тел./Viber/Telegram: +380673625686

Читайте також