Суд над Юрієм Луценком завершився тим, чим і мав закінчитися. Те, що відбувалося, починаючи із того дня, коли проти колишнього міністра внутрішніх справ відкрили кримінальну справу, назвати правосуддям неможливо.
Я особисто був присутній на багатьох судових засіданнях, дуже добре знаю суть звинувачень, які проти нього були висунуті, і можу впевнено заявити, що це був не судовий процес — це була розправа над політиком з допомогою судової системи України. Був я і на останньому засіданні суду, коли Юрію Луценку зачитували вирок. Умови, в яких це відбувалося, інакше ніж знущанням назвати не можна. Усі присутні розуміли, чим закінчиться справа. І не помилилися. Я можу коротко й аргументовано пояснити несправедливість винесеного вироку. Але про це можна довідатись із низки інших джерел. Тому вважаю за краще звернути увагу на інше. На те, що означає "справа Луценка" як для української політики, так і для нас усіх без винятку. Розпочну із політики. На оголошенні вироку були присутні лише декілька людей із числа політичних соратників Юрія Луценка. У залі були Тарас Стецьків, Володимир Філенко, Олександр Турчинов… І це у той час, як до списку Об'єднаної опозиції, який поки що суто символічно очолюють Юлія Тимошенко та Юрій Луценко, входить щонайменше сотня впливових політиків, які мають шанс на виборах у жовтні пройти до Верховної Ради. Де були ці люди під час оголошення вироку? Ті люди, які потраплять у парламент, по суті, під прапором Юрія Луценка? Я не кажу вже про лідерів "Удару" чи "Свободи". На мою думку, це є свідченням того, що українським політикам, навіть із кращої їхньої частини (те, що кандидати від опозиції заздалегідь кращі за кандидатів Партії регіонів, є очевидним), ще далеко до рівня справжніх представників народу. У день, коли засуджували Луценка, вони, треба думати, займалися власними виборчими кампаніями і вважали, що це є більш важливим. Цим вони показали владі, що з ними можна чинити так, як влада вчинила із Луценком. Тобто у будь-який момент кинути до в'язниці без будь якого приводу, керуючись цинічним принципом — була б людина, а стаття знайдеться. Як не дивно це може прозвучати, але у цьому є вина самого Юрія Луценка. І не лише його, а і Юлії Тимошенко. Нинішні лідери опозиції, які перебувають за гратами, свого часу не зреагували належним чином на початок політичних репресій, коли почались арешти колишніх членів уряду Тимошенко. Нинішня опозиція повторює цю ж саму помилку. Кожен політик думає насамперед про себе, думає, що його особисто не посадять, бо немає за що. І помиляється. Можу впевнено стверджувати, що Юрій Луценко не вкрав жодної копійки із державного бюджету і взагалі нічого і ніколи не вкрав. І що, це йому допомогло? Не допоможе й іншим. І тут ми підходимо до головного і, як мені здається, найстрашнішого наслідку засудження Юрія Луценка за вигаданими звинуваченнями. Вирок Луценку фактично легалізував сваволю суду, який тепер може засудити будь-кого! У тому числі кожного із вас, шановні читачі. І для цього не обов'язково бути активним опозиціонером чи взагалі опозиціонером. Можна взагалі не мати відношення до політики, а просто комусь заважати. Якщо раніше судовими рішеннями людей безпідставно позбавляли майна, то тепер, по суті, легалізовано таке саме безпідставне позбавлення волі. Можливо, той факт, що вирок Юрію Луценку винесли саме зараз, є не таким вже й поганим. Не тому, що засудили Луценка. Я щиро співчуваю і йому, і його дружині, яка показала себе за ці місяці не лише вірною дружиною, а й принциповим і компетентним захисником свого чоловіка. Можна лише захоплюватися стійкістю та мужністю цих людей. Говорячи про "вчасність" вироку Луценку, я маю на увазі те, що нинішня влада показала свою справжню суть саме тепер, напередодні виборів. Тепер вже ні у кого не може бути ілюзій щодо тих, хто захопив владу у державі і намагається цю владу усіма способами утримати. І якщо ми не хочемо, щоб у нас з'являлись нові й нові жертви суддівської сваволі, якщо ми хочемо, щоб наш суд став тим судом, який діє згідно із законом, а не виконує накази влади, ми просто зобов'язані сказати цій владі рішуче "ні" на виборах до Верховної Ради.
