Чи не кожному, хто хоча б раз мав справу із правосуддям у Рівному, доводилось відчувати відчай через власне безсилля протистояти несправедливим, на його погляд, рішенням, а потім, стиснувши зуби, аби не сказати зайвого, засвідчувати повагу нашому гуманному і справедливому суду. Як це часто буває в житті, тепер ці ж самі почуття переживає значна частина суддів міста Рівного, яких кваліфікаційна комісія у Житомирі рекомендувала позбавити займаних посад. До голови суду Петра Денисюка додалася низка його підлеглих (Микола Бердій, Ніна Музичук, Вадим Козулін, Ігор Ковальов, Сергій Боймиструк, Галина Гладюк, Микола Герасимчук, Юрій Куцоконь та Сергій Дужич), які, на думку комісії, не в усьому відповідають високому званню судді.
Газета не вважає за можливе коментувати чи оцінювати сенсаційне рішення кваліфікаційної комісії щодо суддів суду міста Рівного. Це на наше прохання зробили зацікавлені особи і фахівці, чиї думки вміщені в газеті. Ми ж лише нагадаємо нашим шановним вершителям суду, що й над ними є суд. І чим би не закінчився нинішній скандал, він має стати справжнім уроком для нашого суду, законні рішення якого повинні стати якщо і не взірцем об’єктивності і неупередженості, то хоча б не бути приводом для скандалів, подібних до житомирського.
Петро Денисюк: «При тій владі я був «рухівським» суддею, при цій — теж якимсь опозиціонером?»
Микола Поліщук, голова кваліфікаційної комісії суддів загальних судів Житомирського апеляційного округу:
— Ситуація з рівенськими суддями — це «атомна бомба» в масштабах українського судочинства. Ніде немає такого, як у Рівному. Минулого четверга наша комісія дійсно прийняла рішення щодо семи рівенських суддів. Миколу Бердія понижено у ранзі, Ніні Музичук оголошено догану. Стосовно ще п’яти суддів справа серйозніша. Ми рекомендували Вищій раді юстиції ВРЮ звернутися до Президента України щодо звільнення з посади Вадима Козуліна, якого призначено суддею на п’ять років. Ми також рекомендували ВРЮ звернутися із поданням у Верховну Раду і позбавити суддівських посад Ігоря Ковальова, Сергія Боймиструка, Галину Гладюк, Миколу Герасимчука. Комісія вислухала доводи тих, хто прибув на засідання, але кричущі факти фальсифікацій судових рішень і затягування розгляду говорили самі за себе. В одному випадку справа не розглядалася чотири роки! Що тут і говорити? І ніякого упередження у ставленні саме до рівенських суддів я у цьому не бачу. Рішення, до речі, приймалося колегіально. Не приховую, що напередодні засідання до мене були телефонні дзвінки з Рівного, але спроби тиснути на мене є безперспективними. До того ж, повторюся, рішення приймає комісія колегіально, і на всіх членів комісії «вплинути» неможливо. А те, що головою ради суддів обрано Петра Денисюка — суддю, проти котрого наша комісія вже прийняла рішення щодо недоцільності його перебування на посаді і спрямувала відповідне подання до Вищої ради юстиції — то, значить, у вас на Рівенщині такий колектив суддівський. До речі, на наступне засідання комісії очікують ще два подання — на Юрія Куцоконя та Сергія Дужича, які теж працюють у Рівенському суді.
Володимир Цуняк, адвокат:
— Рішення кваліфікаційної комісії суддів загальних судів Житомирського апеляційного округу викликало нервозність у колективі суду, судді ним обурені. А комісія, яка перевіряла роботу Рівенського міського суду, спрацювала упереджено і необ’єктивно. Складається враження, що поспіхом виконували чиєсь замовлення, не виключено, що хтось дуже вже хоче таким чином показати, що бореться з корупцією в судовій системі. Рішення кваліфікаційної комісії рівенські судді будуть неодмінно оскаржувати. До речі, членом цієї комісії від Рівенщини був Віктор Лопацький, та він вийшов з її складу, і тепер представника від нашої області там немає. Залишилась, щоправда, Вікторія Білець, начальник обласного управління юстиції, та суддів вона не захищає. Голова Рівенського міського суду Петро Денисюк, якого нещодавно рекомендували звільнити із займаної посади, рішення комісії оскаржив у Вищу раду юстиції, і зараз у суді працює комісія, перевіряючи довідку з 56 сторінок. Коли говорять про тиск на суди, то він був і є, звісно, по конкретних кримінальних справах, у тому числі й по тих, де я виступаю захисником. Для прикладу наведу справи міського голови Радивилова Миколи Карапетяна та екс-голови Рокитнівської райдержадміністрації Віктора Рудницького. Хоча й існує кримінальна відповідальність за втручання у судову діяльність, і судді повинні більш принципово підходити до справ та не піддаватись тиску, а інформувати прокуратуру про такі випадки. Та, на жаль, розмови про тиск так і залишаються в кулуарах, бо їх довести — дуже важко.
Петро Денисюк, голова Рівенського міського суду, голова ради суддів Рівенської області:
— Упередженість, яку виявила при розгляді подань кваліфікаційна комісія у Житомирі і до мене, і до моїх колег, видно, як кажуть, неозброєним оком. У нас там від рівенських суддів навіть і немає представника. Тому й обласна конференція суддів вирішила звернутися з цього приводу і до Вищої кваліфікаційної комісії, і до Ради суддів України, і до Вищої ради юстиції. Текст звернення невдовзі буде оприлюднено, і в ньому буде викладено позицію усього суддівського корпусу області. Зараз працює комісія представників Вищої ради юстиції, яка перевіряє апеляцію на попереднє рішення житомирської комісії щодо мене. Коли буде прийняте рішення комісії, яким воно буде — я не знаю, принаймні до мене за поясненнями перевіряючі не зверталися. Щодо суддів, рекомендації відносно яких прийняті кваліфкомісією у четвер, то вони, наскільки я знаю, мають намір подати апеляції. У цій історії найбільше насторожує втручання з боку адміністративної влади. Що ж це таке? При тій владі я був «рухівським» суддею, при цій — теж якийсь опозиціонер? Хоча, повірте, я завжди керувався совістю і законом. А те, що чиниться тиск, то зрозуміло — обласна влада хоче мати «кишенькові суди». Не подобається їй і міліція, і судова адміністрація, і міська влада. Може, тому не подобається, що у нас у суді вже лежать справи по корупційних протоколах, складених вже на нинішніх високопосадовців? Може, тому, що ми маємо розглянути вісім позовів міліціонерів на відстоювання своєї честі і гідності? А щодо моєї нової громадської посади — голови ради суддів області — думаю, у мене вистачить і часу, і вміння відстоювати інтереси суддівського корпусу і громадян в області. Та і не моя це була ініціатива — мою кандидатуру висунули на конференції судді і обирали таємним голосуванням.
Ольга Малько, суддя Апеляційного суду Рівенської області, колишній голова ради суддів області:
— Я заявила на конференції, що більше не можу займати цю посаду. Тож відзвітувалася перед колегами і побажала успіхів своїм наступникам. Робота голови ради суддів важка — ми повинні організовувати перевірки судів, проводити засідання, розглядати скарги громадян і, що найтяжче, вдаватися до засобів впливу до своїх колег. А зараз змінилося законодавство, я краще зосереджуся на своїй основній роботі, вдосконалю свої знання в законодавстві. Якщо чесно, то я не Петра Денисюка бачила на своїй, тепер вже колишній, громадській посаді. Думала, що цю посаду зміг би обійняти хтось із Апеляційного суду. Мова не йде про особисті якості , зовсім ні — я кажу про надзвичайну завантаженість керівника такого великого суду і до того ж члена Ради суддів України. Але це моя думка, більшість колег вважає інакше. Щодо рішення кваліфікаційної комісії у Житомирі, то мені здається, що розгляд «рівенських справ» відбувався упереджено. Можна багато про це говорити, але скажіть, будь ласка, як можна відносно досвідченого фахівця з двадцятирічним стажем — до пані Гладюк ставити питання про звільнення з посади лише за порушення нею строків розгляду кількох, практично розглянутих, справ?
