Єдиний 33-річний син позивачів загинув у травні 2021 року, потрапивши під вантажний потяг на Рівненщині. "Укрзалізниця" тепер має сплатити кожному з батьків по 100 тисяч гривень моральної шкоди.
Трагічна подія сталася близько 22-ї години на залізничному переїзді в Радивилові. Чоловік, попри заборонений сигнал світлофору, сів на велосипед і почав переїжджати колії. Коли вантажний потяг був не більше як за сто метрів, велосипедист впав, тому потрапив під електровоз і загинув.
За фактом настання цієї події було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а 30 червня 2021 року слідчий закрив кримінальне провадження у зв’язку з відсутністю події кримінального правопорушення.
Відповідно до ч.1 статті 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків. «Українська залізниця» у цьому випадку є відповідальною за шкоду, заподіяну позивачам смертю єдиного сина внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Батьки загиблого чоловіка подали позов на АТ «Українська залізниця». Вони хотіли, щоб їм відшкодували по 250 тисяч гривень моральної шкоди. Місцевий суд призначив по 100 тисяч гривень кожному з батьків загиблого.
АТ «Українська залізниця» оскаржило рішення місцевого суду, але Рівненський апеляційний суд залишив рішення місцевого суду без змін, погодившись з висновком про те, що 33-річний чоловік загинув через зіткнення із залізничним транспортом. Ця подія завдала позивачам моральної шкоди, пов’язаної із загибеллю рідної людини.
Більше того, відповідач не довів, що шкода була завдана внаслідок умислу потерпілого на настання власної смерті або внаслідок непереборної сили.
Разом з тим, встановлені обставини свідчать про грубу необережність потерпілого, однак це не звільняє відповідача від цивільно-правової відповідальності, а підлягає врахуванню при призначенні суми відшкодування.
Погодилась колегія суддів і з присудженим судом першої інстанції моральним відшкодуванням, яке відповідає вимогам розумності та справедливості, а тому доводи апелянта, який наполягав на відмові позивачам у задоволенні позову, в цій частині є безпідставними.
