Українські суди опинилися у вкрай загрозливій фінансовій ситуації. Експерт з питань судочинства Андрій Бурий стверджує, що конституційне право українця на захист у суді порушується, бо держава не виконує своїх зобов’язань щодо забезпечення цього права. Практично усі суди нині опинилися у критичній ситуації, коли не вистачає грошей навіть на те, аби вислати елементарні повістки про слухання справи. «Найбільша проблема — це кореспонденція, це відправлення листів, канцелярські товари, оренда приміщень.
Українські суди опинилися у вкрай загрозливій фінансовій ситуації. Експерт з питань судочинства Андрій Бурий стверджує, що конституційне право українця на захист у суді порушується, бо держава не виконує своїх зобов’язань щодо забезпечення цього права. Практично усі суди нині опинилися у критичній ситуації, коли не вистачає грошей навіть на те, аби вислати елементарні повістки про слухання справи. «Найбільша проблема — це кореспонденція, це відправлення листів, канцелярські товари, оренда приміщень. Є ситуація, що працівники суду і самі судді дають свої гроші на ці потреби, чим ризикують отримати звинувачення у корупції», — каже Бурий. Приміром, на забезпечення роботи Львівського апеляційного адміністративного суду є потреба в 1 мільйон гривень, а за півроку надійшло трохи більше 200 тисяч, каже прес-секретар суду Ольга Давид. Щоб відправити один лист, слід заплатити за послуги пошти більше 8 гривень, а суд отримує на цю ж послугу удвічі менше грошей, зауважує п.Давид. Відтак, додала вона, нині заборгованість суду вже сягає більше 70 тисяч гривень, що може паралізували його роботу. Заборгованості мають практично всі суди в Україні. ”Через те, що немає за що надсилати кореспонденцію, справи відкладають, і навантаження таке велике, що деякі суди розписують справи вже до кінця 2010 року», — каже Бурий. Парадокс у тому, що люди платять за послуги суду, зокрема, за інформаційно-технічне забезпечення, а куди йдуть ці гроші — невідомо, каже експерт. На його думку, ситуація значно покращилася б, якби ці оплати дійсно спрямовувати на потреби суду, а ще якби було розглянуто можливість про укладення угоди з поштовою службою щодо реструктуризації заборгованостей чи пільги на кореспонденцію. У будь-якому випадку владі слід негайно вживати заходів, аби налагодити ситуацію, запевняє Бурий, бо зволікання може спровокувати позови невдоволених громадян до Європейського суду з прав людини щодо затягування розгляду справ, а це негативно позначиться на іміджі держави.
