Пізній вечір. Звичайна українська родина сидить за вечерею. Хазяйка, поставивши на стіл гарячу картоплю, звертається до чоловіка: — Читав останні протоколи погоджувальної ради? Вони ніби збираються винести на голосування законопроект 821673 / 42! — Не може бути, — відповідає той, — це ж вдарить по інтересах виробників свинини у нашому регіоні! — То що будемо робити? — Треба тобі, Галю, їхати до столиці протестувати!
Візьмеш на роботі відгул за власний рахунок, діти побудуть у тещі, а я за господарством подивлюсь. — Ну то я візьму ті гроші, що відклала на костюм для дочки, так поки походить, — каже Галя. — Головне — не дати прийняти отой законопроект! На столі залишається вже холодна картопля, не до неї тепер. Головне — встигнути на вечірній потяг до Києва, аби зранку бути під Верховною Радою… Отак приблизно виглядає життя українців, якщо вірити отим телеканалам із рабиновичами, від яких нині не відірвати вітчизняних пенсіонерів та інших не обтяжених зайвими турботами громадян. Щодня ці громадяни дивляться ті канали і клянуть владу. А потім вечеряють і лягають спати. А як же протести? Оті масові виступи розлючених українців, про які нам розповідають ті ж самі канали? Невже ота Галя, з якої ми розпочали цю розмову, насправді існує, причому в масовій кількості? Звісно ж, що існує! Так само, як існують українці, яким, якщо вірити тому ж телевізору, для повного щастя не вистачає лише пива потрібної марки, сосисок теж потрібної марки та ліків теж потрібної марки, аби те пиво із сосисками перетравити. Ну погляньте на їхні щасливі обличчя, особливо після прийняття пігулок від проносу чи, навпаки, від закрепу! Але це триває лише кілька секунд, поки реклама йде. А потім усі ми як один починаємо колупатися у законопроектах, аби знайти серед них ті, що завадять нам стрімко розвивати економіку. Скажете, що все це дурня, що насправді й живемо ми не так, і ті закони нас не обходять, і протестувати за власні гроші ніхто не їздить та не ходить? Не згоден! Якби так, то ви не псували б собі щодня очі тими рабиновичами у телевізорі! Не вірю я вам! Насправді ви тільки і думаєте, як віддати останні гроші за квиток до Києва, щоб приїхати туди та голодувати у наметах аж поки вас силою не розженуть, порушуючи конвенцію ООН з прав людини! То не будете признаватися? Як хочете! Я ж бачив, як сусідка Галя кудись увечері побігла! Точно протестувати поїхала! Куди ще?
Микола НЕСЕНЮК.
