Автострада на західному кордоні Німеччини. Лівою смугою летять (із дозволеною швидкістю) новенькі БМВ та «мерседеси», частиною яких за десять років хизуватимуться наші земляки.
Прямо — Швейцарія, ліворуч — Франція. У правому ряду на швидкості 110 тягнуться ті, хто скромніший. Раптом бачу українські номери на маленькому сріблястому чи то «хюндаї», чи то «шевроле», яких повно на наших дорогах. За кілька секунд обгону намагаюся розгледіти співвітчизників. Але не встигаю — за заднім склом авто з вінницькими номерами акуратно складено стос рулонів туалетного паперу Обухівського комбінату. Того самого, сірого, найдешевшого. Маю час і натхнення подумати, навіщо люди везуть цей «скарб» за дві тисячі кілометрів через половину Європи? Може, це подарунок? Сувенір з України? Чому ні? А що такого ми можемо нині привезти за кордон, чого там немає? Усе стандартне — від кока-коли до самсунгів — глобалізація! Але не виходить сувеніра із обухівського рулону. Якби ж то це були рулони туалетного паперу із портретом Януковича і надписом «Відчую кожного», що жваво продавалися у центрі Києва у перший рік після Майдану! Так ті рулони були білі та м’які, принаймні на вигляд. А ці до чого? Лише тепер, коли минув час після зустрічі на німецькому автобані, дійшло до мене, що це насправді було. Українці, що живуть нині в Європі, довго думають перед тим, як відповісти на запитання, що їм привезти з рідного краю. Справді, що у нас із вами залишилось такого, чого немає в Європі? Про харчі промовчу — із чого нині роблять у нас ковбасу, а особливо сир та інші «молочні» продукти, європейцям краще не знати. Вишиванки родичам чи друзям за кордон теж не повезеш. То що робити? Я і справді не знаю, навіщо ті люди у машині із вінницькими номерами везли за кордон туалетний папір із Обухова. Навряд чи вони не могли без нього прожити у Німеччині — там це питання вирішено сто років тому. Один лиш варіант залишається — сірі рулони були подарунком родичам чи друзям. Щоб ті, коли їм раптом захочеться додому, зайшли у туалет і добре подумали. Щоб відчули на собі дотик того, що створено на рідній землі. А потім вирішували, чи повертатися, чи залишити цей екстрим нам із вами. Вони ж там, за кордоном, не знають, що ми теж вже не купуємо ці обухівські рулони для себе. Що у нас теж є тепер вибір не гірший, ніж у Німеччині, принаймні що стосується туалетного паперу. То що виходить, не сувенір це був? А що? Може, цими рулонами хотіли залякати поліціянтів, які можуть зупинити українське авто? Так у поліції там вже майже винятково німці арабського походження, яким релігія забороняє користуватися туалетним папером… То нехай вже буде сувенір!
Микола НЕСЕНЮК.
