Вітчизняні благодійники доламують рештки власних мізків, аби ще якось нагадати про себе! Чого вони лише не вигадують, аби ефективно поблагодійствувати! Оце дізнався днями, що група українців та українок організувала збирання благодійних коштів у вигляді аукціону. Розігрувати ці люди будуть зустріч із самими собою.
Хто більше дасть, той і отримає нагоду попити каву з кимсь із цього списку. І все було би добре, якби ці люди справді були знаменитостями, побачити яких чи опинитися поруч з якими мріють мільйони їхніх шанувальників. У світі такі аукціони проводять регулярно — яка-небудь Анджеліна Джолі легко збере сотню тисяч баксів за право посидіти з нею за одним столиком. Згаданий вище аукціон, з якого ми почали, на Джолі якось не потягнув. І на Скарлет Йоханссон теж. Із усього списку вітчизняних благодійників, зазначених у тому списку, я знаю лише Олега Ляшка та Світлану Богатирчук-Кривко. Першого з усім відомих причин, другу тому, що вона моя землячка і ми добре знайомі вже четвертий десяток років. Нині пані Світлана засідає у Страсбурзі у складі міжнародної організації з малозрозумілою назвою і ще менш зрозумілими повноваженнями. Скажу одразу, наша землячка виглядає серед отих делегатів чудово. Бо те, що українки гарніші за усіляких там француженок, іспанок, фламандок та решти, якось не обговорюється. Цілком можливо, що у тому Страсбурзі українська політикиня Світлана Богатирчук-Кривко справді популярніша за Кіліана Мбаппе, чому ні? Можливо, вона там щодня збирає благодійні пожертви і надсилає їх до України. І це чудово! Але навіть за таких умов мені складно уявити, що французи та інші мешканці Страсбурга мріють попити кави з чарівною українкою саме з благодійною метою. А якщо серйозно, то, як на мене, не годиться серйозній людині з чудовою репутацією «продавати» свою популярність, нехай і з благодійною метою. Та й популярність ця, за всієї поваги до пані Світлани, навряд чи виходить далеко за межі навчальних закладів Рівного, якими вона колись керувала. А бути в одному списку з Олегом, перепрошую, Ляшком це вже взагалі! Не маю жодних сумнівів, що моя землячка мала найкращі наміри, виставляючи себе на аукціон. І не знайшлось нікого поруч, хто би підказав їй, що це не наш метод. Доводиться це робити мені. Тому ще раз нагадую, що збирати благодійні пожертви можна іншими, набагато ефективнішими методами. І не смішити при цьому людей.