У неї четверо синів, каденція депутатства у міській раді, чимало успішних проєктів, власний погляд на життя, а ще – вона готова запропонувати дієвий стратегічний план розвитку Рівного. Про причини, які спонукали балотуватися на посаду міського голови, у відвертій розмові з Тетяною Чубай.
- Тетяно, минула виборча кампанія для вас стала першою, як для депутатки міської ради. Не набридла політика за ці роки?
- Все, що роблю у своєму житті, роблю усвідомлено. Політика для мене – це своєрідний інструмент впливу, який дозволяє робити як добро, так і зло. А для того, щоб робити добро, потрібно, щоб нею займалися світлі люди.
- Вважаєте, що Ви саме така?
- Мені просто жити, бо маю місію – надихати людей на щасливе і справжнє життя. Вважаю, що люди можуть бути справді щасливі, якщо розвиваються у всіх сферах свого життя. У мене чітко працює баланс: мені вдається гармонійно поєднувати одночасно сім різних сфер життя.
Перша – це духовність, служіння людям. Друга – сім’я, дім, діти, чоловік. Третя – здоров’я, четверта – саморозвиток, я постійно вдосконалююся, навчаюся. П’ята – це фінанси та кар’єра. Є люди, яким комфортно не працювати, я їх не осуджую, але це не про мене. Мені комфортно, коли я працюю, коли створюю якісний продукт, коли приношу в життя інших людей світло, щастя, добро. Тому я постійно працюю. І ще одна сфера мого життя зараз, напевне, найменш розвинута й «шкутильгає» - це відпочинок. Але при таких 7 складових я почуваю себе в балансі.
- У вас щаслива сім’я, четверо синів, робота… Навіщо при всьому цьому Вам йти на міського голову?
- Діти – це великий дар, коли Бог дає тобі можливість стати мамою, і їх ніколи не варто ставити на один щабель з роботою, якою б вона не була. Відвага піти в мери – це вихід з моєї комфортної зони, бо я маю щасливу сім’ю, маю улюблену роботу, маю те, що потрібно для життя. Але розумію, що життя не може проходити тільки для себе. Я готова взяти на себе відповідальність, віддавши ці п’ять років свого життя для того, щоб зробити місто комфортним для дітей і молоді, щоб їм тут хотілося жити. Це найбільше зараз спонукає мене йти.
- Не страшно брати на себе відповідальність за ціле місто?
- Я не боюся відповідальності. У наш час народити чотирьох дітей – це вже величезна відповідальність і, відверто, на багато більша, аніж бути мером міста. Хто такий міський голова – це топ-менеджер, який має якісно керувати, створити місто для людей, а не підлаштувати його під себе. Наприклад, у своїй професійній діяльності я створюю компанії, забезпечую увесь сервіс-менеджмент від початку кожного бізнесу. Місто – це теж компанія, в якій треба забезпечити якісний продукт (якісні дороги, тротуари, дитячі майданчики, освіту, медицину, соціальний захист) та сервісне місто – так я розумію місто для людей. Тут чиновник не сидить на троні, в той час як людина не знає як себе поводити, щоб її почули. Тут все має бути навпаки: люди наймають чиновників, того ж міського голову. Тому мають право сміливо спитати про все. Я сприймаю місто саме як компанію, в якій треба злюбов’ю підійти до організації якості й сервісу. Тоді місто буде щасливе.
- І все ж: що спонукало Вас балотуватися саме зараз?
- Моя рідна сестра живе за кордоном, тож я час від часу їжджу до неї. Коли поверталася, говорила чоловікові: «Саша, що у нас взагалі за мер? Чому у нас все так? Почни з примітивного – і тут не все по-господарськи, усе як не для людей. Прості речі, наприклад, придбати два пилосмоки й нормально прибрати місто. Це ж не складно? Але ми досі метемо, наче у минулому, а то й позаминулому столітті…». Чоловік тоді з усмішкою казав: то йди в мери! Все ніби на рівні жарту...
Але цього року сформувалася об’єднана команда християн, яка й запропонувала, а потім довірила мені балотуватися на міського голову. Ми багато обговорювали цю тему, допоки я не відважилася і не сказала, що готова. Так, саме ця команда людей зіграла визначальну рольу прийнятті рішення. Бо міський голова без команди – це нуль. Одна людина нічого не зробить, а коли є ціла команда з твоїми цінностями, з твоїм фундаментом, поглядами – це 100 відсотків успіху.
- І все ж робота міського голови – це, як кажуть, 24 на 7. Готові до такого графіку?
- Я постійно працююча жінка, жодного разу не була у повноцінному декреті. А дітей у мене четверо!
Якщо ж серйозно, то не думаю, що міський голова повинен працювати 24 на 7. Це не правильно. У нього є команда. Якщо вона професійно сформована, то все місто працює чітко, як годинник. Якщо команда підібрана неправильно, то, звісно, всі працюватимуть понаднормово і не обов’язково ефективно. Якісний керівник має бачення, стратегію, розуміння подальших дій для їх виконання. Він не буде все робити сам, «бігти» весь час. Розумний керівник добере тих, хто зможе добре робити свою роботу. А це забезпечить правильний розподіл сил і, що важливо, успішний результат.
- Хочете сказати, що вже маєте таких людей?
- Мені пощастило, що мене оточують люди, які вже зараз якісно виконують свою роботу на своїх місцях. Об’єднана команда християн нині – це професіонали у різних напрямах: вчителі, голови ОСББ, лікарі, журналісти, економісти, юристи, бізнесмени, будівельники та багато інших. Вони можуть працювати якісно і в більших масштабах на користь міста!
Важливо також, що у нас спільні цінності. Якщо людина не краде і вона фахівець своєї справи, вона може стати якісним найманим працівником для рівнян.
- Давайте трошки помріємо: яке Рівне ви б хотіли створити?
- Коли я гостюю у сестри, розумію, що там, за кордоном, ми нікому не потрібні. Тому упевнена, що, як свідомі батьки та відповідальні громадяни своєї країни, повинні створити для наших дітей та молоді комфортне і стильне місто тут. Місто, в якому вони захочуть жити. Місто, з якого не захочуть нікуди їхати, бо їм буде тут комфортно.
Поки що нам до цього далеко. У мене є головний біль серця: у нас все не для людей. І це треба змінити. Мені хочеться створити місто для людей. Все, що я роблю в житті, має головний посил – для людей. Але коли ти живеш у місті і щоразу зіштовхуєшся з тим, що все не так, тоді розумієш, що годі балакати, прийшов час брати на себе відповідальність і змінювати.
- Що Вас надихає?
- Я все життя працюю з різними категоріями діток. З 17 років була волонтером у християнському таборі, багато їздила інтернатами. Саме вони мене надихають зробити комфортне місто, бути соціально активною і змінювати суспільство. Бо хочу, щоб наші діти, наша молодь росли, розвивалися в суспільстві, де їм буде комфортно. Вони надихають мене брати відповідальність за місто в свої руки, не стояти осторонь. Я не хочу, щоб вони їхали за кордон, щоб вони жили тут, бо тут наша мова, їхні друзі, тут вони народилися, створили сім’ї, пустили коріння. Тут все наше. Усі ми, і я також, щодня насолоджуємося тим, як ростуть наші діти. Коли дивлюсь у їхні очі, бачу що у нас є майбутнє.
- Що б побажали рівнянам?
- Хочу побажати, щоб були щасливими кожного дня. Бо щастя - це те ,за що ми відповідальні. Не треба думати, що щастя нам хтось має створити. Це ми відповідальні за те, як проходить кожен наш день. Кори прокинешся вранці - і вже відповідальний за те, які емоції тебе наповнюють: що ти даєш світу, що ти хочеш взяти від світу. Треба навчитися бути щасливим у кожному моменті, що є у житті. Моє рішення: пройти ці вибори на позитиві, на щасті, на світлі. Люди втомилися від негативу, то навіщо він? Тож я навчилася бути щасливою щодня. А щасливий мер – то щасливе місто.
«Успішна Україна» - №17 у бюлетені до Рівненської міської ради!
